Нещодавно Тарас Мельничук, представник Кабінету Міністрів України у Верховній Раді України, на своєму офіційному телеграм-каналі повідомив про погодження пропозиції Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо утворення державної установи «Офіс перекладів» з метою забезпечення здійснення перекладу нормативно-правових документів, повʼязаних з виконанням зобовʼязань України у сфері європейської інтеграції, у т. ч. в контексті підготовки України до вступу в Європейського Союзу.
Цим повідомленням він фактично повністю повторив текст лаконічного розпорядження КМУ від 05.12.2024 № 1222-р «Про утворення державної установи «Офіс перекладів»», який дещо пізніше було оприлюднено на офіційному Урядовому порталі, а саме: «Погодитися з пропозицією Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо утворення державної установи «Офіс перекладів»».
На жаль, відповідного Положення про Державну установу «Офіс перекладів» поки не оприлюднено, хоча таке положення за існуючою практикою і могло би відразу стати частиною цього ж Урядового рішення. Це не дає нам можливості більш детально проаналізувати реальні повноваження Офісу перекладів. Тільки ознайомившись із таким положенням можна буде предметно дискутувати щодо статусі, ролі та особливостей функціонування цієї установи. Не відома і майбутня штатна чисельність цієї установи. Відразу проблемним моментом може стати те, що Державний бюджет України на 2025 рік вже прийнято. Тобто постає питання за рахунок якого перерозподілу коштів і в яких обсягах буде здійснюватися фінансування діяльності Офісу перекладу. Це відразу ставить питання майбутньої результативності діяльності Офісу перекладу. Дуже хотілося щоб ця спроба була більш результативною ніж всі попередні, оскільки корпус нормативно-правових актів Європейського Союзу з кожним роком стає все більш масивним та ускладненим.
Цій темі я вирішив присвятити окрему публікацію, оскільки намагаючись спеціалізуватися у питаннях міжнародного оподаткування, в першу чергу у питаннях застосування правил трансфертного ціноутворення, я на практиці знаю якою проблемою є відсутність офіційних та якісних перекладів міжнародних документів з цієї теми (відповідних типових конвенцій ООН та ОЕСР з питань уникнення подвійного оподаткування, Настанов ОЕСР та Керівництва ООН з питань трансфертного ціноутворення, численних директив, регламентів, рішень; рекомендацій або висновків, різних міжнародних угод, загальних принципів права Європейського співтовариства, рішень Європейського суду – всього, що є джерелами та складає корпус права ЄС). Кількість таких документів з кожним роком тільки стрімко зростає майже у геометричній прогресії. Існуючі переклади є незначними за кількістю та носять вибірковий, фрагментарний характер. Новітні директиви, регламенти, інше взагалі не перекладаються. Одночасно наголошується, що ведеться активна робота по адаптації нашого законодавства, зокрема, до вимог Європейського Союзу. Хотілось би поставити прості питання фахівцям різних сфер законодавства та звернутися до їх елементарного здорового глузду: Чи можливо розробити якісні законопроєкти та проєкти підзаконних нормативно-правових актів не маючи відповідних перекладів документів до яких адаптується вітчизняне законодавство? А саме це має місце в Україні на постійній основі. Чи мають такі переклади бути невід’ємною частиною пакету документів, що формуються при розробці проєктів відповідних вітчизняних актів (законодавчих та підзаконних)? Чи мають право законодавці та експерти у відповідних галузях, користуючись такими перекладами, робити все від них залежне, щоб якість та можливість повноцінної реалізації положень відповідних проєктів актів була найвищою? Чи мають, зокрема, судді мати перед собою належні офіційні переклади міжнародних документів, які згадуються та використовуються у судових засіданнях?
Продовжите самі цей ряд питань, адже ця тема є також болючою для фахівців, які спеціалізуються в інших галузях законодавства. Спроби окремих фахівців здійснювати переклади самостійно не вирішують всіх наявних проблеми. Такі переклади не можуть бути визнаними офіційними та беззаперечно використовуватися в своїй діяльності фахівцями всіх гілок української державної влади (законодавчої, виконавчої та судової).
Загалом питання перекладу нормативно-правових документів, пов’язаних з виконанням зобов’язань України у сфері європейської інтеграції (не забуваємо і про інтеграційної ініціативи України щодо приєднання до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та інші), є давно наболілим та перезрілим.
Трішки історії
В ході підготовки цієї публікації я підійняв акти, що стосуються питання адаптації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу. І зрозумів, що їх перелік складає багато сторінок, а проблеми відповідної адаптації належним системним чином не вирішуються вже тридцять років.
Відлік початку таких численних спроб можливо вести із Закону України від 10.11.1994 № 237/94-ВР «Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами» – тридцять років тому! Вказана Угода втратила чинність через двадцять років у зв’язку із ратифікацією в подальшому Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014).
Так, пунктом 1 статті Угоди про партнерство і співробітництво 1994 року було визнано, що «Сторони визнають, що важливою умовою для зміцнення економічних зв’язків між Україною та Співтовариством є зближення існуючого і майбутнього законодавства України з законодавством Співтовариства. Україна вживе заходів для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведене у відповідність до законодавства Співтовариства.»
Через двадцять років в Угоді про Асоціацію 2014 року Україна зобов’язалась «забезпечувати поступову адаптацію законодавства України до acquis ЄС відповідно до напрямів, визначених у цій Угоді, та забезпечувати ефективне її виконання» (Преамбула) та у пункті 1 статті 114 «Адаптація законодавства» цієї Угоди визнала наступне: «Сторони визнають важливість адаптації чинного законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Україна забезпечує, щоб існуючі закони та майбутнє законодавство поступово досягли сумісності з acquis ЄС».
Цікавими для читачів, в контексті цієї статті, можуть бути також положення Закону України від 18.03.2004 № 1629-IV «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», який на сьогодні є фактично ключовим законодавчим актом у цій сфері.
Зверну тільки увагу, що у Розділі ІІ «Визначення термінів» цього Закону зокрема зазначено що правова система Європейського Союзу (Acquis communautaire; або скорочено – acquis) включає акти законодавства ЄС прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ (т. зв. директиви), але не обмежується ними. Джерелами правової системи ЄС (джерелами acquis communautaire) є первинне та вторинне законодавство ЄС. До вторинного законодавства ЄС належать: директиви; регламенти; рішення; рекомендації або висновки; джерела права у формі міжнародних угод; загальні принципи права Європейського співтовариства; рішення Європейського суду та інше.
Також для формування більш-менш цілісного розуміння правового простору, в якому має діяти Офіс перекладів ще наведу лише дві постанови Уряду:
постанова КМУ від 31.05.2017 № 447 «Питання проведення планування, моніторингу та оцінки результативності виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони», в якій, зокрема, зазначено, що «інформаційна система з виконання Угоди – це комплексна інформаційно-аналітична система, яка у відкритому доступі містить інформацію про завдання з виконання Угоди, стан їх виконання, переклади актів законодавства Європейського Союзу українською мовою, висновки щодо відповідності проектів нормативно-правових актів України законодавству ЄС та оцінку результативності виконання Угоди (далі – інформаційна система)»;
постанова КМУ від 02.05.2023 № 451 «Про затвердження Порядку здійснення перекладу на українську мову актів Європейського Союзу acquis communautaire та на англійську мову актів законодавства України, пов’язаних з виконанням зобов’язань України у сфері європейської інтеграції» тощо.
Беззаперечним є те, що ефективність адаптації чинного законодавства України до законодавства ЄС є однією із засадничих умов подальшого вступу нашої держави до ЄС. В умовах сьогоднішньої російсько-української війни та збереження подальшої постійної загрози з боку рф вступ України до ЄС можливо вважати однією із головних запорук успішного подальшого функціонування нашої держави. Передумовою вказаної адаптації є ефективне функціонування потужного інституту перекладачів.
Однак, на жаль, в Україні здійснення перекладів актів законодавства ЄС всі останні тридцять років, на мою особисту думку, не зважаючи за формування щорічних планів заходів з виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС, не має належного забезпечення, системного характеру та чіткого визначення пріоритетів у перекладах, що, відповідно, завершується фрагментарними перекладами лише окремих актів ЄС (переважно директив).
Утворення протягом цих десятирічь Центру перекладів актів європейського права при Міністерстві юстиції України (постанова КМУ від 26.07.1999 № 1353), Центру європейського та порівняльного права при Міністерстві юстиції України (на базі Центру порівняльного права та Центру перекладів актів європейського права, що ліквідовано) (постанова КМУ від 15.05.2003 № 716), Державного департаменту з питань адаптації законодавства Міністерства юстиції України (постанова КМУ від 24.12.2004 № 1742); Урядового офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України (постанова КМУ від 04.10.2017 № 759) цю проблему не вирішило.
Останні роки навіть намітилась сумна тенденція, коли переклад переважно здійснюється за рахунок міжнародної допомоги та фахівцями різноманітних міжнародних організацій. Тобто Україна фактично визнала відсутність належного державного інституту перекладачів (спроба утворення Офісу перекладів це тільки підтверджує).
Не буду в цій публікації додатково згадувати численні органи, ради, представників, уповноважених, секретарів з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, які запроваджувались в незалежній Україні. Все це може стати предметом ґрунтовних досліджень та численних наукових статей на тему «чому не вдалося». Але наші урядовці протягом всього часу існування незалежної України так і не навчилися ефективно застосовувати аналіз помилок та невдач (і не ефективно – також). Сподіваюсь, що утворення Офісу перекладів стане виключенням з цього правила. Для цього і підготував цю публікацію.
Реальна потреба України в якісних офіційних перекладах актів законодавства ЄС зростає у геометричній прогресії. Зокрема, на національне податкове та митне законодавство все більший вплив вказує міжнародне законодавство, в т. ч. відповідне галузеве законодавство Європейського Союзу. Далі такий вплив буде тільки посилюватися.
Міркування та пропозиції щодо способів підвищити результативність Офісу Перекладів
Отже, спроба утворення Офісу перекладів, безумовно, є необхідною. Наприкінці публікації я хотів би намітити ряд міркувань та пропозицій, які могли б підвищити результативність подальшої діяльності цього інституту. Насмілився їх сформулювати, оскільки відсутність в Україні в достатніх обсягах належних офіційних перекладів актів та інших документів ЄС, ОЕСР, МВФ, ФАТФ є наболілим питанням, з яким я періодично стикаюся на практиці.
Такі пропозиції можуть бути наступними (частина з них є банальними, але від цього не втрачають своєї практичної цінності у перспективі):
- виділення належних обсягів ресурсів (без цього утворення Офісу перекладів принципову не змінить наявну ситуацію щодо офіційних перекладів міжнародних документів, який склався протягом всіх останніх років, – дивись попередні спроби);
- аналіз та оцінка досвіду та результатів діяльності (успішних та ні) попередніх установ, які займалися питаннями адаптації вітчизняного законодавства та здійснення перекладів;
- розробка рекомендацій щодо використання існуючого позитивного досвіду та вбудовування у свої діяльність запобіжників щодо подальшого використання негативного досвіду;
- інвентаризація всіх офіційних перекладів українською мовою міжнародних актів, здійснених за всі роки незалежності України (ряд перекладів існували і ще за часів УРСР);
- утворення бази неофіційних перекладів міжнародних актів українською мовою, долучення до утворення такої бази всіх органів державної влади, наукових та освітніх закладів, які стовідсотково володіють хоча б окремими перекладами (наявність такої бази дозволить прискорити здійснення офіційних перекладів);
- формування принципів визначення пріоритетності здійснення перекладів (крім наявних обмежених ресурсів). Одним із таких принципів відразу пропоную врахування вже взятих на себе державою України зобов’язань перед іншими міжнародними організаціями та країнами із встановленими дедлайнами. Наприклад, вже існуючу, але не тільки, Матрицю реформ (https://reformmatrix.mof.gov.ua/), яка враховує зобов’язання України пов’язані із процесом вступу до ЄС та має визначені індикатори та граничні строки їх виконання (досягнення);
- формування системи залучення до участі за згодою у здійсненні перекладів фахівців профільних міністерств та відомств, галузевих асоціацій, науковців, а також фахівців міжнародних організацій, вітчизняних аналітичних центрів та провідних консалтингових та юридичних компаній.
Такі фахівці та науковці мають володіти експертизою саме у спеціальних питаннях, які порушуються конкретним документом, що підлягає перекладу. Формальна участь сенсу не має. Цей крок вважаю доцільним оскільки ряд документів, які підлягатимуть перекладу, використовують вузькопрофільну складну термінологію та мають проходити через етап наукового та профільного редагування (ті, хто перекладали, наприклад, Настанови ОЕСР, Керівництво ООН, проєкт Директиви ЄС щодо трансфертного ціноутворення, численні директиви та регламенти ЄС щодо DAC, ATAD, AML, мене зрозуміють).
Нагадаю, що Закон України від 04.06.2024 № 3760-ІХ «Про застосування англійської мови в Україні», положення якого фактично збільшують обов’язки, зокрема державних службовців та науковців, щодо використання в своїй діяльності англійської мови може надати додаткові важелі та можливості опосердкованого та не тільки залучення таких осіб та установ до діяльності Офісу перекладів;
– обережне та контрольоване використання Офісом перекладів у своїй роботі програм, які використовують штучний інтелект (ШІ).
Роблю цю окрему ремарку оскільки після оголошення новини про утворення цієї державної установи відразу з’явилися публікації щодо необхідності потужного використання нею ШІ. Звісно перекладачі вже давно використовують в своїй діяльності онлайн-перекладачі. Звісно, що вони розпочнуть, якщо вже не розпочали, використовувати і програми із ШІ. Але на сьогодні відомі вже непоодинокі численні випадки неякісного перекладу документів за допомогою ШІ, які також супроводжувались юридичними скандалами щодо використання таких перекладів навіть у судових справах. Маючи власний досвід спроб використання таких програм для перекладання окремих вузькоспеціалізованих документів ЄС, ОЕСР, ООН, МВФ, ФАТФ, можу тільки підтвердити, що, на сьогодні, використання ШІ проблему якості перекладу спеціалізованих текстів не вирішує. Мабуть в перспективі це частково зміниться. Але відповідальність за остаточний переклад документів і далі матимуть конкретні особи, які своїми підписами засвідчили цей переклад;
– формування системи сприяння працівникам Офісу перекладу в отриманні додаткових компетенцій в перекладі актів певних галузей права. Погодьтесь, що технологічні стандарти, податкове право, митне право, фінансово право – мають свою окрему термінологію та свій змістовний контекст);
– формування системи розповсюдження здійснених перекладів та їх подальшого ефективного використання, в т.ч. у правотворчій діяльності.
Сподіваюсь, що прийнятий Закон України від 25.08.2023 № 3354-IX «Про правотворчу діяльність» врешті-решт запрацює. Нагадаю, що згідно статті 38 цього Закону преамбула кожного нормативно-правового акта, «спрямованого на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, адаптацію законодавства України до положень права Європейського Союзу (acquis ЄС), наводиться посилання на відповідні акти права Європейського Союзу (acquisЄС)». Тобто логічним було б, щоб кожна з пояснювальних записок та обґрунтування до таких проєктів (як і до законопроєктів) містило гіперпосилання на перекладі відповідних актів права ЄС. На сьогодні особам, на яких розповсюджується дія НПА, які за словами чиновників розроблені з метою адаптації до права ЄС (або вказівних рекомендацій ОЕСР), залишається лише виріти завірянням посадовців. Або самим перекладати. Ви повністю вірите всьому, що вам кажуть чиновники?
– формування системи випереджувального (на перспективу) перекладу документів (за наявності достатніх ресурсів на це). Остання, але не за своєю важливістю пропозиція.
На сьогодні Україна фрагментарно перекладає лише окремі акти права ЄС, тоді як кількість та складність таких актів тільки збільшується. При цьому такі акти часто в ЄС діють вже не один рік або навіть десятиріччями. Свіжі, але актуальні для нас акти оперативно або зовсім не перекладаються. Приклад: Тільки протягом останніх тижнів ЄС прийняв цілий ряд директив та регламентів до них, що стосуються питань пов’язаних із обігом криптоактивів, функціонуванням електронних гаманців і т.п. Україна в частині оподаткування криптоактивів повинна внести зміни до 01.04.2025 року. Але навряд чи ці зміни будуть враховувати останні зміни (директиви і регламенти) ЄС. Як наслідок, зміни щодо оподаткування криптоактивів в Україні протягом довгих років будуть знаходиться в перманентному стані змін. Інші приклади: достатньо скоро в ЄС запрацюють директива щодо трансфертного ціноутворення та директива BEFIT, постійно оновлюються директиви DAC, ATAD, AML та інше. Вітаю платників податків! – Із несистемними та повільно здійсненими «штучними» перекладами таких директив, регламентів, рекомендацій на вас очікує стан постійних змін у правилах оподаткування транскордонних операцій. Якісна робота Офісу перекладів може зробити цю проблему менш гострою.
Зверну особливу увагу, що якісне володіння посадовими особами відповідних компетентних органів державної влади змістом актів ЄС, що належать до сфери компетенцій таких органів, дозволить «не сліпо» та, відповідно, більш якісно впровадити до вітчизняного законодавства європейські норми права, завчасно уникаючи багатьох зайвих труднощів для громадян та суб’єктів господарювання України. Якість неофіційних перекладів документів ЄС (а також ОЕСР, МВФ, ФАТФ), якими користується більшість органів залишає бажати кращого. Виконання таких перекладів за тендерними процедурами не можна вважати досконалими. Основний критерій перемоги у тендері, майже завжди, – найнижча ціна за один аркуш перекладу серед всіх отриманих пропозицій. Чи буде якісним переклад? Ні. Чи буде при такому підході роками підвищуватися компетентність перекладача у певній галузі права, коли кожний рік новий переможець? Ні. Чи сприяв такий підхід покращенню якості вітчизняних законопроєктів та проєктів підзаконних НПА? Ні. Чи є використання поодиноких перекладів, які для органів державної влади України іноді здійснюються за кошт міжнародних партнерських програм та фахівцями таких програм, вирішенням проблем щодо перекладів? Ні.
Більш того, системна та на перспективу робота органів державної влади України по врахуванню нормотворчої діяльності ЄС ще на стадії узгодження проєктів актів ЄС дозволить досягнути того щоб позиція України у впровадженні норм європейського права стала не пасивною із істотними елементами карго-культу, а активною, при якій Україна могла також завчасно та вдало захищати свої інтереси. Ефективне функціонування Офісу перекладів може сприяти цьому
Щиро бажаю Офісу перекладів успіху та сподіваюсь, що ця спроба буде більш вдалою ніж попередні. Її успіх полегшить життя всім установам та фахівцям, які задіяні у процесі адаптації вітчизняного законодавства до європейського права та вказівних рекомендацій ОЕСР, а також/чи повинні користуватися в своїй діяльності адаптованими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами.
Опубліковано в “Юридичній практиці”.
