Наприкінці минулого року у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оцінки ефективності та результативності діяльності податкових органів» (реєстр. № 12359 від 25.12.2024; далі – законопроєкт), який передбачає запровадження та використання ключових показників ефективності (Key Performance Indicators – КРІ).
10 квітня 2025 року Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики рекомендував прийняти цей законопроєкт у першому читанні за основу.
Встановлення КРІ для підвищення рівня роботи податкової служби та оцінки її ефективності, у тому числі шляхом забезпечення постійного публічного контролю, є темою, яка не втрачає своєї актуальності.
При цьому чинні норми Податкового кодексу України, положень про Міністерство фінансів України та про Державну податкову службу України, Закону України «Про державну службу» (ст. 44), Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців та інших НПА надають можливість запровадити систему KPI для оцінки ефективності та результативності діяльності податкових органів без прийняття окремого закону.
В цій публікації розглянуто, якими можуть бути змістовні KPI для податкових органів у такій окремій сфері, як контроль за трансфертним ціноутворенням (далі – ТЦ). При цьому визначення таких ключових показників ефективності має сенс в будь-якому випадку, незалежно від того, буде прийнято закон чи ні.
Згадаємо, що згідно з підп. 6 п. 4 Положення про Державну податкову службу України ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює податковий контроль за встановленням відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» (далі – ПВР).
І от тут головним є чітке окреслення та розуміння того результату, який за цим напрямом роботи має досягатись ДПС і відповідно оцінюватись. І це розуміння в разі здійснення контролю за надходженням до бюджетів податків, своєю чергою, дасть змогу визначити заходи, етапність та інструментарій, що забезпечать результативність податкового контролю за ТЦ.
При цьому з огляду на прагнення ДПС до діалогу з платниками податків та партнерських відносин податковий контроль має бути зрозумілим, послідовним та результативним для будь якої зовнішньої та/або внутрішньої оцінки результатів роботи податкового органу, і тим більше за напрямом ТЦ.
Узагальнювальна статистика у розрізі складових роботи по контролю за ТЦ, яка практично кожного місяця оприлюднюється ДПС, не може бути базою для визначення KPI податкових органів у цій сфері, оскільки не надає можливостей для оцінки ефективності діяльності органів ДПС.
І якщо говорити про складники роботи та показники, які мають оцінюватись, то перше, на чому має базуватись прийняття ДПС будь яких рішень стосовно уваги до конкретного платника податків, – це об’єктивна наявність ризиків ТЦ.
Визначення наявності ризиків ТЦ має відбуватися за зрозумілими для платників податків критеріями, навіть у випадку використання внутрішніх інформаційно-аналітичних систем і баз даних (навіть з інтелектуальним елементом), іншої інформації, у т. ч. отриманої від іноземних компетентних органів тощо. Визначені критерії оцінки ризиків, рівні їх істотності та їх категорії (групи ризиків) повинні давати змогу платнику самостійно проводити власний аналіз наявності ризиків в контрольованих операціях (далі – КО) та ймовірності подальших запитів про подання документації з ТЦ, а також перевірок.
І тут важливими для загальної оцінки ефективності процесів моніторингу податковими органами КО також мають стати показники щодо виявлених КО, щодо яких належні звіти про КО не були подані. Такі показники дають можливість у цілому оцінити ефективність використання податковими органами наявних в них масивів інформації, які протягом останніх багатьох років постійно зростають у геометричній прогресії. Такі показники також дають змогу оцінити аналітичні компетенції підрозділів органів ДПС, які займаються податковим контролем за ТЦ.
Фактично кінцевим ключовим показником (групою показників) ефективності визначення ризиків ТЦ може стати відсоток (частка) підтвердження ризиків ТЦ за результатами перевірок дотримання ПВР із обов’язковим врахуванням результатів судових оскаржень.
У цьому контексті прийняття рішення щодо запиту про подання документації з ТЦ повинно мати відповідне підґрунтя, що надалі не допускатиме негативних для ДПС судових рішень, які, зокрема, базуються на твердженні суду щодо відсутності спростувань позиції платника податків, наведеної в документації з ТЦ. При цьому сама собою кількість скерованих до платників запитів на подання документації з ТЦ або поступове збільшення такої кількості за періодами не повинно бути самостійним критерієм успішності роботи ДПС.
KPI повинні враховувати кількість та динаміку запитів про надання документації з ТЦ у співвідношенні з часткою перевірок, про здійснення яких було прийнято рішення на підставі опрацювання отриманої документації з ТЦ, у тому числі запитів на надання додаткової інформації.
Прийняття рішення про проведення перевірки має здійснюватися за наявності комплексу прозоро сформованих та у належному порядку задокументованих складників виявлення і підтвердження наявності ризиків, а збільшення кількості перевірок (значне охоплення) не має бути обґрунтованим простою математикою співвідношення із загальною кількістю поданих звітів про КО або внутрішнім відчуттям керівника та не повинно бути інструментом залякування платників податків.
Наслідки адміністративного та судового оскарження результатів перевірки та факт надходження або ненадходження коштів до бюджету повинні оцінюватись як вирішальний критерій результативності проведеної роботи та ефективності витрачених державою ресурсів. Безумовно, в цьому випадку необхідне усвідомлення специфіки оціночності суджень сторін справи за відповідними категоріями норм щодо ТЦ та формування сталого законодавчого базису.
І ще такий цікавий і дуже використовуваний ДПС критерій оцінки, як самостійне коригування платником податків податкових зобов’язань за результатами проведених КО. Незважаючи на тонку межу в оцінці цього показника, все ж таки самостійне свідоме коригування дисциплінованим платником та самостійне коригування з “допомогою” податкового органу, мабуть, є різними категоріями, і відповідно, мають по-різному оцінюватися за критерієм успішності роботи ДПС.
Підсумовуючи, необхідно зазначити, що система оцінки ефективності та результативності діяльності податкових органів (системи KPI) має складатися з показників, які дадуть змогу забезпечити оцінку саме ефективності діяльності податкових органів, при цьому така система також має бути адаптивною та ефективно використовувати зворотній зв’язок від отримання відповідних показників ефективності включно із системним винесенням кадрових рішень, спираючись на стан та динаміку таких показників.
Автори:
Євген Курілов, менеджер практики податкового права та трансфертного ціноутворення АО AZONES.
Вячеслав Кругляк, експерт із питань оподаткування.
Опубліковано в “Юридична практика”.
