Посадовці ДПС дедалі частіше використовують, по суті, запозичені із міжнародних документів ОЕСР, ЄС, МВФ, Групи Світового банку, G20 суб’єктивні та взаємопов’язані категорії «податкова довіра» або «довіра до оподаткування», «податковий комплаєнс»/дотримання вимог податкового законодавства, «податкова культура», «податкова мораль» тощо.
Поштовх використанню категорії «податковий комплаєнс» було надано ОЕСР ще в 2004 році в Керівництві ОЕСР з управління комплаєнс-ризиками: Управління та покращення податкового комплаєнсу. За двадцять наступних років розроблена значна кількість міжнародних та національних документів щодо податкового комплаєнсу. Категорія «податкова довіра» («довіра до оподаткування»), пов’язана із поняттям «податковий комплаєнс», почала активно використовуватися пізніше. Активний розвитку вона отримала у 2017 році після оприлюднення Звіту для G20 “Суспільна довіра до оподаткування”. В цьому документі питання податкової довіри ставиться ширше, оскільки питання довіри до податкових органів є лише частиною більш системного питання довіри до податкової системи в цілому, її справедливості та ефективності функціонування. У 2022 році оприлюднено цілу низку документів міжнародних організацій щодо «довіри до оподаткування». Питання розвивається і далі.
Ініціатори імплементації податкового комплаєнсу до вітчизняного податкового законодавства у 2024 році механістично внесли до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) загальний термін «комплаєнс» (Закон України від 18.06.2024 № 3813-IX; новий підп. 14.1.221-1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
В Україні категорія «довіра», як і категорія «податкова культура», у сфері оподаткування використовується примітивним чином, переважно з популістичною метою. Так, у законодавстві та податківцями почав використовуватись розмитий термін «платник податків із високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства». Він доповнив ряд попередньої застарілої термінології податківців на кшталт: «сумлінний платник податків», «платник податків із позитивною податковою історією», «доброчесний платник податків».
Україна вчергове намагається скопіювати щось іноземне та складне недостатньо розібравшись у змісті та особливостях запозиченого. Карго-культ фактично вже став невіддільною частиною мислення та поведінки значної частини наших законотворців, посадовців всіх рангів та експертів.
Так, Національна стратегія доходів України до 2030 року (НСДУ), схвалена розпорядженням КМУ від 27.12.2023 № 1218-р, пропонує вирішити проблему довіри до контролювальних органів шляхом ну дуже загальних заходів на кшталт складання антикорупційної програми та вжиття відповідних антикорупційних заходів; цифровізації процесів діяльності контролювальних органів та адміністрування податків; посилення комунікацій із платниками податків та бізнесом; періодичного здійснення опитування щодо довіри платників податків до контролювальних органів.
Низький рівень довіри до контролювальних органів визнається всіма, в т.ч. вітчизняними законотворцями і міжнародними партнерами України. Нагадаю статтю від квітня 2023 року на MIND.ua «Данило Гетманцев: «До кінця 2023 року необхідно провести повне перезавантаження податкової, митниці та Бюро економічної безпеки». Назва статті говорить сама за себе.
Ще більше на реальний рівень довіри до ДПС навіть із боку законодавців вказує реєстрація проєкту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо встановлення особливостей проходження служби в податкових органах та проведення атестації посадових осіб податкових органів» (реєстр. № 9243 від 26.04.2023; ініціатори – Гетманцев Д. та інші). Законопроєкт не рухається.
Мабуть, із довірою до податкової вже стало все гаразд? Ні. Нещодавно, 12.11.2025, оприлюдненоРезолюцію об’єднаного українського малого та середнього бізнесу (МСБ), яку розробили представники 17 коаліцій бізнес-об’єднань та низки вітчизняних аналітичних центрів, куди входять понад 500 бізнес-об’єднань МСБ.
Резолюцією серед ключових пріоритетів для бізнесу у сфері оподаткування на 2026 рік визначено таке:
«Перезавантажити Державну податкову службу (ДПС), Бюро економічної безпеки (БЕБ), Державну митну службу (ДМС), Нацполіцію, Службу фінмоніторингу» (пункт 3 Резолюції), зокрема:
«обрати на прозорих конкурсах із достатнім строком на висунення кандидатур нове керівництво ДМС, ДПС, Нацполіцію, Службу фінмоніторингу – комісіями за вирішального голосу міжнародних експертів;
переатестувати всіх працівників цих органів комісіями за вирішального голосу міжнародних експертів, встановити гідну оплату праці з метою зниження корупційних ризиків».
Зазначене вказує, що реальний рівень довіри бізнесу до податкової є низьким. Крім того, те що ДПС роками (із однією нетривалою перервою) очолюють виконуючи обов’язки, також свідчить, що довіра до ДПС невисокою є і серед владних кіл.
В НСДУ «відновлення довіри платників податків до контролювальних органів» визнано питанням, що «має ключове значення», а «зміцнення доброчесності та довіри до контролювальних органів через посилення антикорупційних заходів та підвищення прозорості й ефективності процедур управління» – однією з п’яти стратегічних цілей.
Парадоксально: під час згадування необхідності збільшення рівня довіри платників податків до ДПС саме складання та схвалення НСДУ було непублічним та непрозорим процесом. Упорядники НСДУ не мали довіри навіть до парламентаріїв. У парламентсько-президентській державі ця національна стратегія депутатами не розглядалась і не схвалювалась, хоча значна частина питань в ній передбачає прийняття значної кількості законопроєктів.
ДПС знадобилося чотирнадцять місяців, щоби перенести до Стратегічного плану ДПС на 2025–2030 роки, затвердженого наказом ДПС від 21.02.2025 № 150, формальні стратегічні ініціативи та їх очікувані результати, пов’язані із стратегічними цілями «Зміцнення доброчесності та довіри до ДПС через посилення антикорупційних заходів та підвищення прозорості і ефективності процедур управління» та «Ефективне управління діяльністю та вдосконалення організаційної структури ДПС», а саме: антикорупційна програма та протидія випадкам корупції; підвищення довіри громадськості та створення позитивного іміджу ДПС. Наведені очікувані результати є феноменальними у відсутності конкретності змісту. Не буду їх переказувати, за необхідності ознайомтеся за лінком вище.
В НСДУ зазначено, що «за результатами проведеного у 2022 році незалежного Глобального опитуванн щодо оцінки діяльності ДПС платниками податків, загалом ставлення населення та бізнесу до ДПС позитивне: від 64% до 75% опитаних довіряють професіоналізму, доброчесності ДПС».
Але наведу лише одне з більш об’єктивних досліджень – Звіт Ради бізнес-омбудсмена «Податкові перевірки – перевіряй, але довіряй: звіт за результатами розслідування за власною ініціативою», згідно з яким «бізнес та професійна спільнота здебільшого сприймають податкові перевірки як фіскально-каральний інструмент держави та <…> оцінюють свою довіру до регіональних податкових органів у контексті проведення перевірок на рівні 13%, а до центрального апарату ДПС – 19%».
Результати останнього дослідження Gradus Research Company «Градус українського суспільства під час війни / дванадцята хвиля» взагалі вказують, що у травні 2025 року рівень довіри до ДПС становив лише 2% (до Держмитслужби – 3%, до Мінфіну – 4%. Див. слайд «Довіра до інституцій (у динаміці)»).
Розмова про відновлення та зміцнення довіри до ДПС з боку держави від самого початку побудована на показниках, що не викликають будь-якої довіри.
Пафосна назва «Територія високого рівня податкової довіри» та зміст цього підрозділу на вебпорталі ДПС вказує на намагання штучно перенести увагу з оцінки суспільної довіри до податкових органів на оцінку вже податківцями їхньої довіри до платників податків через призму ризиків та формування відокремленої штучної категорії платників податків, що входять до Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, кількість яких є незначною. Так, 10.09.2025 ДПС повідомила, що до оновленого Переліку включено 7,1 тис платників податків.
Поведінка платників податків у перші місяці широкомасштабної військової агресії Росії в Україні, коли переважна більшість суб’єктів господарювання навіть в умовах неналежного функціонування податкових органів сплачувала всі податки, наочно на практиці довела, щобільшої довіри заслуговують платники податків, а не податкові органи як державна інституція. Постійні корупційні скандали, в тому числі на найвищих рівнях влади, теж не посилюють довіру до державних органів влади.
Таку позицію підкріплює і Звіт Ради бізнес-омбудсмена від 16.04.2024 «Податкові перевірки – перевіряй, але довіряй», згідно з яким «щороку 99+% податкових надходжень до бюджету забезпечуються за рахунок добровільної сплати податків, а частка надходжень від донарахованих грошових зобов’язань після 2017 року ніколи не досягала 1% в загальній сумі податкових надходжень».
Щодо 900 млрд грн в «тіні» на рік – цифри, оголошеної Гетманцевим Д., який сьомий рік є головою профільного комітету ВРУ та відповідає за законодавство у сферах фінансів, податкової та митної системи. Вона не має бути причиною недовіри до майже кожного платника податків. Насамперед наведений показник є проблемою неефективності всіх гілок влади України.
За довіру мусять боротися органи влади, а не платники податків, і оцінювати довіру потрібно до органів влади. Саме держава має забезпечити системні умови, коли недоброчесна поведінка суб’єктів господарювання стане невигідною.
Платник податків має право виказувати свою недовіру до податкових органів, оскільки він оплачує їх функціонування, а не навпаки. Податковій потрібно менше говорити про податкову довіру, податкову культуру, податкову мораль, а більше робити для того, щоби бізнес вважав її та владу в цілому гідними довіри. Довіра підкріплюється діями, а не словами. Магічне мислення, в т.ч. постійне повторення слів «податкова довіра», «податковий комплаєнс», «податкова культура», «податкова мораль», не вирішить реальної проблеми недостатньої довіри бізнесу до влади в цілому та податкових органів зокрема.
Опубліковано в “Юридичній практиці“.
