Продовжуємо тему актуальних перевірочних трендів. Загальновідомо, що під час податкових перевірок контролери значну частину своєї уваги приділяють контрагентам платників податків. Банкрути – одна з категорій таких контрагентів. Адже цей статус безпосередньо впливає на оподаткування їх бізнес-партнерів. Саме тому податківці відслідковують банкрутів серед кола контрагентів платника податків, який перевіряється. Ось як це відбувається (засновано на реальних подіях).

ПОСТАЧАЛЬНИК – БАНКРУТ: які податкові ризики привносить КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ?

У ході перевірки з’ясовується, що за даними бухобліку станом на певну дату по рахунку 631 по контрагенту обліковується кредиторська заборгованість. Заборгованість виникла з договору купівлі-продажу товарів («наш» платник податків не оплатив частину поставлених товарів). Потім, шляхом аналізу інформації з відкритих/закритих джерел, виявляється, що судом було винесено рішення про визнання контрагента банкрутом.

Відразу податківцями згадується пп.14.1.11 ПКУ про те, що безнадійна заборгованість – це, зокрема, заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку (пп. «з») (докладно про це у ЗІР https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=39975  );

У результаті платник податків «звинувачується» у невідображенні у бухобліку доходів від списання безнадійної кредиторської заборгованості і, як наслідок, у несплаті податку на прибуток або завищенні збитків.

ПОСТАЧАЛЬНИК – БАНКРУТ: які податкові ризики привносить ДЕБІТОРСЬКА  ЗАБОРГОВАНІСТЬ?

Податкова перевірка виявляє дебіторську заборгованість. Вона виникла з договору поставки  товарів – платник  податків оплатив усі обумовлені договором товари, але не усі їх вдалося отримати. Згодом судом було винесено рішення про визнання контрагента (постачальника) банкрутом. Дізнавшись про це, податківці дійшли таких висновків:

• платник податків отримав зареєстровані накладні від контрагента (незабаром – від банкрута), на підставі яких було сформовано податковий кредит;
• товари, які так і не були поставлені, не використовуються у господарській діяльності покупця і, з огляду на банкрутство, не набудуть такого статусу у майбутньому;
• суми податкового кредиту перестали відповідати умовам визнання податкового кредиту з п.198.3 ПКУ («відсутній факт придбання товарів»).

Що  мав зробити платник податків, дізнавшись про банкрутство контрагента? За переконанням ДПС платник податків повинен був:

• нарахувати податкові зобов’язання за п.198.5 ПКУ (відкоригувати нарахований податковий кредит);
• зареєструвати відповідну податкову накладну.

Усього цього платник податків не зробив. А отже, на думку ДПС, платник податків має нести, як мінімум, фінансову відповідальність.