4 вересня у парламенті зареєстровано ряд урядових законопроєктів, серед яких і Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення правил трансфертного ціноутворення» (реєстр. №16035 від 04.09.2026) (далі – Законопроєкт №16035 та ТЦ відповідно).

Законопроєкт №16035, безумовно, пропонує найбільші зміни вітчизняних правил ТЦ з часів Закону України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (зі змінами).

В одній невеликій публікації неможливо зробити поглиблений аналіз положень 50-сторінкового складного законопроєкту та 90-сторінкової порівняльної таблиці до нього, які, в свою чергу, розроблено з метою приведення вітчизняних правил до узгоджених міжнародних правил ТЦ, які викладені у 658-сторінковому англомовному документі Організації економічного співробітництва та розвитку (далі – ОЕСР).

Про ключові зміни на думку розробників законопроєкту

На думку розробників Законопроєкт №16035 має на меті захистити податкову базу України, зменшити кількість спорів та ризики подвійного оподаткування, а також сприяти приведенню законодавства щодо вітчизняних правил трансфертного ціноутворення (далі – ТЦ) у відповідність до стандартів ОЕСР та Європейського Союзу (далі – ЄС). Відразу зазначу про які саме стандарти ЄС йде мова пояснювальна записка жодним чином не пояснює. Загалом наведене є лише загальними малозмістовними заявами.

Ключові зміни, які пропонує Законопроєкт №16035, згідно Пояснювальної записки та презентаційних матеріалів Мінфіну до нього:

• розширити застосування принципу «витягнутої руки» на внутрішні операції з пов’язаними особами, а саме на операції із збитковими підприємствами та підприємствами, що користуються пільговими режимами оподаткування податком на прибуток;
• уточнити етапи ідентифікації та визначення умов операцій для проведення подальшого аналізу зіставності;
• уточнити застосування методів ТЦ, зокрема методів ціни перепродажу, «витрати плюс», чистого прибутку та розподілення прибутку;
• уточнити концепцію DEMPE-аналізу операцій з нематеріальними активами (далі – НМА) з урахуванням функцій розвитку, вдосконалення, обслуговування, захисту та експлуатації НМА, а також розподілу прибутку відповідно до виконаних функцій;
• уточнити підходи до ТЦ у фінансових операціях між пов’язаними особами, коли одна сторона лише надає кошти, але не контролює пов’язані з цим ризики: дохід такої сторони від фінансування не повинен перевищувати безризикову дохідність (орієнтир — дохідність державних облігацій у відповідній валюті). Якщо ж сторона, що надає фінансування, фактично контролює ризики, — дохідність може враховувати премію за ризик. Це унеможливлює ситуацію, коли прибуток штучно «переводиться» на компанію групи, яка лише формально надала позику, не несучи жодних реальних функцій чи ризиків;
• запровадити оновлену модель штрафів, яка стимулюватиме платників податків до здійснення самостійного коригування. Наразі за заниження прибутку внаслідок недотримання принципу «витягнутої руки», яке встановлене контролюючим органом, діє єдина ставка штрафу — 10% від суми податкового зобов’язання. Законопроєкт пропонує замінити її на диференційовану шкалу залежно від того, наскільки сумлінно поводився платник:

• • 7% від коригування — якщо платник податків виконав без порушень свої зобов’язання щодо подачі документації з ТЦ та звітування про контрольовані операції (далі – КО);
  • 10% від коригування — якщо порушення супроводжувалося неподанням звіту про КО чи документації з ТЦ;
  • 15% від коригування — якщо встановлено обтяжуючі обставини, зокрема недостовірне розкриття інформації, яке вплинуло на вибір методу оцінки чи зіставних операцій.

• уточнити спростовані презумпції щодо обраного методу ТЦ та джерел інформації.
• спростити звітність з ТЦ для бізнесу;
• забезпечити запровадження вартісних критеріїв для операцій, які не підлягають відображенню в документації з ТЦ, а також вартісних критеріїв або типів операцій, що становлять вищий або нижчий рівень ризику з точки зору ТЦ.

Норми Законопроєкту №16035, після його прийняття, наберуть чинності з 1 січня 2028 року, що на думку його авторів надасть бізнесу час підготуватися до нових вимог.

Враховуючи, звичайну вітчизняну практику затягування повноцінної імплементації положень нових законів, а також те що:

• цей законопроєкт має пройти розгляд у профільному та інших комітетах Парламенту, перше та друге читання та голосування у Парламенті;
• після його прийняття мають бути розроблено цілий ряд підзаконних нормативно-правових актів (далі – НПА);
• після чого внесені зміни до відповідних ІТ-систем та цифрових продуктів ДПС;
• підготовленні належні роз’яснення для використання і податківцями, і платниками податків,

твердження, що бізнесу буде надано достатньо часу для підготовки до нововведень є сумнівним.

Приклад (один із багатьох):

Лише нещодавно, після численних звернень платників податків із проблемним питанням, до Звіту про КО наказом Мінфіну від 12.06.2026 №312 «Про внесення змін до форми Звіту про контрольовані операції та Порядку складання Звіту про контрольовані операції», який зареєстровано в Мін’юсті 25.06.2026 за №931/46325 (далі – Наказ №312), внесено зміни до:

• форми Звіту про КО;
• Додатку 2 «Код ознаки пов’язаності» до Порядку складання Звіту про КО;
• Порядку складання Звіту про КО.

Метою цього наказу є реалізація положень Закону України ще від 18 червня 2024 року №3813-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства» у частині додаткового визначення критеріїв т. зв. «економічої» пов’язаності для правил ТЦ.

До речі, такі критерії також не є безумовним прямим обов’язком згідно Настанов ОЕСР 2022.

Законопроєкт №16035 вимагатиме перегляду та внесення змін майже до всіх існуючих сьогодні нормативно-правових актів, що стосуються ТЦ, а також нового додаткового наказу Мінфіну, яким буде затверджено окремий Порядок складання, зберігання та подання документації з ТЦ.

Передісторія Законопроєкту

Вказаний законопроєкт розроблено Мінфіном за участю фахівців ДПС та пів року тому, 24 лютого, оприлюднено для надання зауважень і пропозицій. Тепер бажаючі мають можливість ознайомитись із доопрацьованим текстом цього проєкту.

Нагадаю, що кінцевий термін доопрацювання змісту та підготовки законопроєкту щодо вдосконалення правил ТЦ з метою узгодження вітчизняних правил оподаткування у цій сфері з провідною міжнародною практикою, відображеною у стандартах ОЕСР у редакції січня 2022 року (OECD Transfer Pricing Guidelines for Multinational Enterprises and Tax Administrations 2022 або Настанови ОЕСР щодо ТЦ для мультинаціональних підприємств та податкових адміністрацій, оприлюднені ОЕСР 20 січня 2022 року; далі – Настанови ОЕСР 2022), та, зокрема, поширення їх дії на внутрішні операції (структурний маяк, який мав бути виконаний Україною до кінця червня 2026), в черговий раз було перенесено на кінець серпня 2026 року (п. 5 листа про наміри та п. 25 Меморандуму між Міжнародним валютним фондом (далі – МВФ) та Україною про економічну фінансову політику України (Меморандум), який МВФ оприлюднив 21 липня 2026 року.

Як бачимо, тільки початок роботи 31 серпня чергової місії МВФ змусив Кабмін схвалити та зареєструвати у Верховній Раді вже на початку вересня Законопроєкт №16035. Черговий термін перед міжнародними партнерами, – «до кінця серпня 2026 року», – порушено.

Зазирнувши ще більш ніж на три роки тому ми також побачимо, що підрозділ «4.3.3(d) Удосконалення правил трансфертного ціноутворення» Національної стратегії доходів до 2030 року (далі – НСД), схваленої розпорядженням КМУ від 27.12.2023 №1218-р, передбачав, що «Протягом 2024 року за підтримки міжнародних партнерів з розвитку буде завершена розробка відповідного проекту закону, який буде усувати виявлені розбіжності з положеннями Настанов ОЕСР у редакції 2022 року».

На жаль, Уряд, Мінфін, ДПС та комітет ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики полюбляють згадувати НСД виключно у вигідних для них випадках.

Але й НСД не є першим документом, де влада затверджує плани удосконалити правила ТЦ. Мова йде про щорічні плани законопроєктної роботи ВРУ, які парламент затверджує на початку кожного року. Починаючи з лютого 2022 року, тобто вже п’ять років, Парламент у щорічних планах своєї роботи, затверджених відповідними постановами ВРУ, передбачає подання Урядом та розгляд Парламентом проєкту Закону України щодо внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення правил ТЦ.

Наведене важливо пам’ятати, оскільки наразі Уряд та Мінфін наполегливо закликають народних депутатів України терміново (читай – без жодного вивчення, обмірковування та обговорення) прийняти ряд законопроєктів, у т.ч. Законопроєкт №16035. Так народним обранцям та бізнесу не залишається достатнього часу ні на належне опрацювання положень вказаного та ряду інших законопроєктів, ні на подальшу належну підготовку платників податків до запровадження відповідних нововведень.

Про відсутність офіційного перекладу Настанов ОЕСР 2022 та наслідки цього

Розвиваючи ще глибше питання своєчасності удосконалення правил ТЦ в Україні зверну увагу, що всі положення консолідованої редакції Настанов ОЕСР 2022, яка змінила редакцію 2017 року, насправді відомі ще з лютого 2020 року (зміни до редакції 2017 року внесені ОЕСР двома документами у червні 2018 року та одним документом у лютому 2020 року). З того часу, на сьогодні, минуло 6,5 років. У січні 2022 року зміни 2018 та 2020 років просто механічно внесено до консолідованої редакції Настанов ОЕСР 2022.

З 2022 року ОЕСР також розроблено не один документ, що стосуються процедур попереднього узгодження ціноутворення у контрольованих операціях (далі – КО) та взаємного узгодження (дивись давно застаріли п. 39.6 ст. 39 та ст. 108-1 Податкового кодексу України; далі – ПКУ).

На жаль, в Україні, після значної кількості років, досі відсутній офіційний переклад актуальної редакції Настанов ОЕСР 2022, як і майже всіх документів ОЕСР з податкових питань. Це ж стосується і більшості директив та регламентів Європейського Союзу з таких питань.

Протягом довгих років фахівцями Мінфіну, ДПС, різноманітних програм міжнародної допомоги (наприклад, EU4PFM) та, навіть Офісом перекладів, створеним наприкінці 2024 року розпорядженням КМУ від 05.12.2024 №1222-р «Про утворення державної установи «Офіс перекладів»», так і зроблено офіційний переклад 658 сторінок англійського тексту Настанови ОЕСР 2022 (інших документів ОЕСР – також).

Це важливо, оскільки відсутність офіційного перекладу Настанов ОЕСР 2022:

• не надає можливості платникам податків, податківцям та суддям, які розглядають справи з питань ТЦ, належним чином навчитися застосуванню правил ТЦ у діючій редакції Настанов ОЕСР 2022, та, по суті, впевнено «володіти та використовувати одну мову з питань ТЦ», у т.ч. з представниками держав-членів ОЕСР та ЄС (В Україні досі наявний лише переклад Настанов ОЕСР у редакції ще 2010 року, який податківці оприлюднили у 2013 році, коли в Україні вперше було запроваджено правила ТЦ для податкових цілей);
• негативно впливає на якість самого Законопроєкту №16035;
• додатково надає його авторам можливість внести до ПКУ положення відсутні у Настановах ОЕСР 2022 (необгрунтовані забаганки податківців та мінфінівців);
• ускладнює перевірку досягнення авторами мети Законопроєкту №16035 заявленої у Пояснювальній записці до нього, а саме:
  • «узгодження правил трансфертного ціноутворення в Україні із положеннями Настанов Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових служб у редакції 2022 року, а також положень кроків 8–10 Плану боротьби з розмиванням бази оподаткування та виведенням прибутку з-під оподаткування (План дій BEPS) та рекомендації Ради ОЕСР щодо визначення трансфертного ціноутворення між асоційованими підприємствами [OECD/LEGAL/0279 від 13 липня 1995 року]».

Попередній аналіз Законопроєкту №16035 вказує, що він містить положення, які відсутні в Настановах ОЕСР 2022, наприклад:

• «розширення застосування принципу «витягнутої руки» на внутрішні операції з пов’язаними особами, а саме на операції із збитковими підприємствами та підприємствами, що користуються пільговими режимами оподаткування;…
• запровадження оновленої моделі штрафів, яка стимулює платників податків до здійснення самостійного коригування».

Зазначене не є прямими та безумовними вимогами Настанов ОЕСР 2022. Також наведені приклади не є єдиними прикладами маніпулятивного посилання авторами законопроєкту на згадані настанови.

На жаль, пояснювальна записка до Законопроєкту №16035, як майже всі пояснювальні записки до урядових законопроєктів, є надмірно загальною та неконкретною. В ній відсутні прямі та конкретні вказання на пункти (положення) Настанов ОЕСР 2022, відповідність із якими має забезпечити прийняття Законопроєкту №16035.

Загалом платники податків, їх асоціації, правники, аналітичні центри та експертні кола вже давно мають вимагати щоб законопроєкти, особливо урядові, які стверджують що їх розроблено з метою імплементації положень конкретних документів Євросоюзу (не тільки директив, але й регламентів до них) чи ОСЕР (у нашому випадку – Настанов ОЕСР 2022) подавалися на реєстрацію до Верховної Ради виключно із повним офіційним перекладом таких документів. Дотримання такої вимоги ускладнить урядовцям можливість маніпулювати численними посиланнями на документи ЄС та ОЕСР.

Заключення

Законопроєкту №16035 будуть ще присвячено багато публікацій, а також роз’яснень Мінфіну та ДПС. Слідкуємо разом за ними.

Законопроєкт №16035, як і значна кількість інших подібних законопроєктів, як мінімум значно ускладнює та збільшує тягар адміністрування податків для значної кількості платників податків.

Загалом постійні зміни та ускладнення правил оподаткування в умовах війни для платників податків часто стають тією «останньою краплею», яка веде до закриття бізнесу.

Усвідомлюючи надзвичайно важкий стан вітчизняного бізнесу в умовах тривалої і катастрофічної російсько-української війни та все більш розмиті перспективи вступу України до Євросоюзу та ОЕСР, автор вбачає наступне.

Положення нових вітчизняних законопроєктів, що стосуються питань оподаткування, які розроблено (розроблюються/будуть розроблені) з метою імплементації правил ЄС/ОЕСР, в значній кількості випадків мають набирати чинності не з конкретної доволі близької дати (1 січня 2027 року, 1 січня 2028 або через якийсь час після завершення активних військових дій), а з дати вступу України до ЄС/ОЕСР або протягом одного-кількох років після такого вступу.

Європейська надмірна бюрократизація (до якої можна віднести і бюрократізацію ОЕСР) помножена на українську бюрократизацію в умовах війни та післявоєнні часи без реального вступу України до вказаних союзів та належного відкриття для нашого бізнесу європейських ринків – може стати, як мінімуму, гальмом для післявоєнного відновлення економіки України, або взагалі – несприятливим вироком для значної частини вітчизняного бізнесу, а особливо для малого та середнього бізнесу.

Додатково

Для розуміння більш повного контексту положення Законопроєкту №16035 слід досліджувати разом із положеннями проєктів Законів України:

• «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації правил протидії практикам ухилення від сплати податків, які мають безпосередній вплив на функціонування внутрішнього ринку Європейського Союзу та України відповідно до Директиви Ради (ЄС) 2016/1164 від 12 липня 2016 року (в частині положень статті 4 цієї Директиви)» (реєстр. №16036 від 04.09.2026);
• Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення процедури взаємного узгодження, процедури попереднього узгодження ціноутворення у контрольованих операціях» (реєстр. № 15518 від 17.08.2026), які також розроблені Мінфіном та ДПС.

Зацікавленим пропонуємо також ознайомитися із іншою статтею автора «Законопроєкт №15518: спроба України вдосконалити правовий механізм процедур взаємного узгодження та попереднього узгодження ціноутворення в контрольованих операціях» оприлюдненою в «Юридичній практиці» 27 серпня 2026 року.

Підготовлено із використанням матеріалів сайтів Мінфіну та Верховної Ради.

Опубліковано в “Юридичній практиці”.