За час війни єдиним зростаючим напрямом української економіки стали ЗЕД-послуги, здебільшого за рахунок збільшення на 27% експорту ІТ-продуктів. В умовах, коли промисловість та товарний експорт майже паралізовані, питання оподаткування транскордонних послуг набуває неабиякої ваги як для держави в цілому, так і для окремих підприємців.
Особливості оподаткування ПДВ послуг в зовнішньоекономічні діяльності завжди викликали ускладнення в правозастосовній практиці, породжуючи низку суперечливих податкових консультацій та аналітичних матеріалів. Не є винятком стан речей в даній сфері і сьогодні через нормотворчу турбулентність останніх місяців.
ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ОПЕРАЦІЙ ЕКСПОРТУ/ІМПОРТУ ПОСЛУГ
За загальним правилом фіксування зовнішньоекономічної операції здійснюється шляхом оформлення ЗЕД-контракту Договір можна укладати не тільки у простій письмовій, але й в електронній формі, а для послуг (крім транспортних) – шляхом прийняття публічной оферти або виставляння рахунку (інвойсу).
Банки для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків мають право, у разі переказу резидентом коштів на користь нерезидента, вимагати від резидента, зокрема, оригінали чи копії договору з нерезидентом (п. 14 р. IV Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, далі – Інструкція № 7).
У платіжному дорученні банку повинно бути посилання на договір, контракт, угоду, інший документ, що застосовується в міжнародній практиці та може вважатися договором (п. 15 р. IV Інструкції № 7).
Вкрай важливо пам’ятати, що при документальному оформленні операцій, що оподатковуються ПДВ, у ЗЕД-контракті та в інших первинних документах важливо виділяти суму ПДВ. Якщо цього не зробити, контролюючі органи можуть обчислити ПДВ додатково на вказану у документах вартість.
Акт наданих послуг повинен відповідати вимогам оформлення первинних документів та оформлюватись у валюті операції, зазвичай двома мовами.
Останніми роками позиція регулятора щодо документального оформлення ЗЕД-послуг була значно лібералізована. Зокрема, оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акту приймання-передачі у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами. При цьому, рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, (Лист Мінфіну від 16.02.17 р. No 31-11410-06-5/4339).
Однак використання лише інвойсу в якості документу, що фіксує суттєві умови операції, несе ризики щодо проблеми доказування у випадку можливих спорів та є прийнятним у незначних правочинах.
ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПОСТАЧАННЯ ПОСЛУГ
Дане питання є критично важливим, адже об’єктом оподаткування ПДВ є лише послуги, місце постачання яких розташоване на території України.
Основні правила з визначення місця постачання послуг можна узагальнити наступним чином:
-
послуги, пов’язані з майном (як рухомим, так і нерухомим) – фактичне місце знаходження майна збігається із місцем постачання послуг для цілей ПДВ;
-
послуги в сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інші подібні послуги – фактичне місце надання послуг збігається із місцем їх постачання для цілей ПДВ;
-
послуги, перелічені в п. 186.3 ПКУ (надання майнових прав та створення об’єктів права інтелектуальної власності, рекламні послуги, консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні, бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги
з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення,
з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем) – місце постачання послуг для цілей ПДВ буде там, де отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання;
-
інші послуги – за місцем реєстрації постачальника послуг як суб’єкта господарювання.
ІМПОРТ ПОСЛУГ
З огляду на військовий стан Кабінетом Міністрів було значно обмежено можливість проведення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями не лише щодо товарів некритичного імпорту, а й імпорту послуг.
Проте Уряд постановою від 22.07.2022 р. №814 вніс зміни у додаток до Постанови КМУ від 24.02.2022 р. № 153, а саме викладено у новій редакції Перелік послуг, робіт, прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), за операціями з імпорту яких рекомендовано Національному банку забезпечити здійснення переказів.
Зокрема, з переліку послуг виключено:
-
розрахунки за договорами лізингу транспортних засобів,
-
рекламна діяльність,
-
оренда автотранспорту,
-
розрахунки за ліцензійними договорами, зокрема роялті.
ПЕРЕЛІК РОЗШИРЕНО:
-
послуги ремонту бурового обладнання,
-
послуги з ремонту телеметричної системи,
-
послуги з внесення поправки до списку рандомізації
-
послуга з хостингу електронної індивідуальної реєстраційної форми,
-
оплата послуг з надання персоналу компаніями-нерезидентами на користь резидентів України;
-
оплата за використання металевих контейнерів МВ5;
-
послуги з організації та проведення відпочинкових, спортивних та оздоровчих таборів для дітей, підлітків та молоді.
Нагадаю, що перелік товарів критичного імпорту фактично скасовано в липні цього року, проте перелік послуг критичного імпорту досі залишився чинним.
ВАЛЮТНИЙ КОНТРОЛЬ
Відомо, що банки як суб’єкти первинного фінансового моніторингу контролюють дотримання клієнтами терміну грошових розрахунків з експорту / імпорту товарів, робіт, послуг (п. 5 Інструкції No 7). На сьогодні граничний термін розрахунків становить 120 календарних днів (Постановою від 07.06.2022 № 113 НБУ збільшив строк з 90 днів).
Недотримання цього строку тягне за собою нарахування пені в розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки за кожний день прострочення платежу в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (ст. 4 Закону № 185).
Обмеження за термінами не поширюється на імпорт товарів, послуг (включаючи незавершені розрахунки за угодою), якщо сума операції (в еквіваленті по курсу НБУ на дату здійснення операції) менше розміру, передбаченого ст. 20 Закону No 361 (тобто < 400 000 грн. в еквіваленті) крім випадків дроблення валютних операцій.
На операції з експорту послуг (крім страхових і транспортних), об’єктів права інтелектуальної власності граничні строки валютного контролю не поширюються (з 01.03.2017 року). Проте варто пам’ятати, що це не стосується робіт!
ЕКСПОРТ ПОСЛУГ
Базою оподаткування експорту послуг в загальному порядку є договірна (контрактна) вартість з урахуванням дотримання мінімальної бази, визначеної ст. 188 ПКУ.
За загальним правилом на послуги з місцем надання на території України нараховують податкові зобов’язання з ПДВ за ставкою 20 % (п. 187.1 ПКУ) на дату першої події, що настала раніше:
-
отримання плати за послуги (надходження валюти на банківський рахунок) або
-
оформлення документа, що засвідчує постачання послуг.
Раніше до 2019 року, коли був чинний обов’язок щодо часткового продажу валютної виручки, існувала проблема визначення моменту отримання оплати від нерезидента – з дати отримання на розподільчий чи поточний рахунок надавача послуг. Відповідь однозначна – поточний (лист ДФСУ від 19.02.2018 р. № 670/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Вважаємо такий підхід буде збережено в разі запровадження обов’язкового продажу валюти, що є вкрай можливим заходом в умовах війни.
На послуги нерезиденту з місцем постачання в Україні слід оформлювати ПН, яка підлягає реєстрації і в ЄРПН (п. 201.10 ПКУ).
ЕЛЕКТРОННІ ПОСЛУГИ
Електронні послуги (до п. 14.1.56 ПКУ внесено зміни Законом від 03.06.2021 р. No1525-ІХ) – послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку або додатка на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях. Перелік таких послуг визначений Кодексом достатньо чітко, широко та не є вичерпним.
Місцем постачання електронних послуг вважається місцезнаходження отримувача послуг (ст. 186.3 ПКУ).
З метою застосування зазначеного пункту місцезнаходження отримувача електронних послуг визначається:
-
для отримувача послуг – фізичної особи, яка зареєстрована як суб’єкт господарювання, – за місцем реєстрації такого суб’єкта;
-
для отримувача послуг – фізичної особи, яка не зареєстрована як суб’єкт господарювання, – за місцем фактичного місцезнаходження такої фізичної особи – отримувача послуг.
Якщо отримувач послуг – платник ПДВ, він нараховує податкові зобов’язання за правилом першої події. Базою оподаткування є договірна вартість таких послуг з урахуванням податків і зборів (за винятком сум ПДВ), включених у ціну постачання згідно із законодавством. Якщо послуги надаються на безплатній основі, база оподаткування визначається виходячи зі звичайних цін на такі послуги (без урахування ПДВ) (п. 190.2 ПКУ). Договірна вартість послуги, виражена в інвалюті, перераховується за курсом НБУ на дату виникнення податкових зобов’язань (оплата або оформлення документа, що засвідчує факт надання послуги).
Податкові зобов’язання нараховуються за основною ставкою (20 %) або ставкою 7% зверху на базу оподаткування таких послуг, визначену згідно з п. 190.2 ПКУ (п. 208.2 ПКУ).
Документом, що підтверджує факт постачання електронних послуг нерезидентом, є будь-який документ, що підтверджує факт оплати вартості таких послуг, у тому числі надісланий в електронній формі засобами електронного зв’язку (п. 208.5 ПКУ).
Для нарахування податкових зобов’язань отримувач послуг оформляє ПН, яка є підставою для відображення податкового кредиту за умови її реєстрації в ЄРПН (п. 198.2 ПКУ).
Якщо отримувач послуг – неплатник ПДВ, він визначає податкові зобов’язання в тому ж порядку, що й платник ПДВ (п. 208.5 ПК).
Неплатник ПДВ не складає ПН (і не має податкового кредиту), однак повинен заповнити Розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим платником ПДВ, які поставляються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України. Розрахунок подається до органу ДФС за місцем реєстрації платника за той звітний період, у якому були отримані такі послуги (п. 6 розд. I, п. 2 розд. III Порядку No 21).
Важливо!!! Отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил щодо сплати ПДВ, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування (п. 208.5 ПКУ).
ОБМЕЖЕННЯ РОБОТИ З РФ/РБ
Валютні обмеження щодо розрахунків з учасниками з рф і рб визначені п. 151 і п. 17 Постанови НБУ № 18. Так, заборони поширюються на валютні операції:
-
учасниками яких є юрособа або фізособа, яка має місцезнаходження в рф чи рб;
-
для виконання зобов’язань перед юрособами та фізособами, які мають місцезнаходження (зареєстровані/постійно проживають) в рф або в рб.
Заборони на фактичне надання/отримання послуг стосовно клієнтів з рф чи рб чинне законодавство не встановлює (окрім операцій із суб’єктами, що потрапили під персональні санкції), однак платежі з оплати таких послуг банками не будуть реалізовані.
Дана публікація висвітлює лише основні особливості оподаткування ПДВ зовнішньоекономічних операцій з постачання робіт, послуг. Проте навіть генеральний зріз питання вказує на наявність низки вкрай важливих нюансів, розуміння яких надасть можливості українським підприємцям уникнути значних податкових, фінансових, юридичних ризиків. Тоді як документальне оформлення, бухгалтерський та податковими облік кожної конкретної операції інколи потребує не меншої уваги, досвіду, професіоналізму, ніж фактичне надання самої послуги. Не дивлячись на видимі складнощі адміністрування, переваги для розширення сфери надання ЗЕД-послуг очевидні та можуть стати вагомим компенсатором втрат товарного обігу для економіки України як у військовий час, так і після нашої перемоги.
