Кримінальне провадження для суб’єктів бізнесу – це не просто юридична проблема. Це системна криза, що може вражати одночасно всі ключові сфери діяльності компанії.

Говорячи про ризики для бізнесу у зв’язку з дотичністю до кримінального провадження (звісно, якщо ми не говоримо про ситуації, коли суб’єкт господарювання виступає в якості потерпілої сторони), то їх умовно можна поділити на наступні підгрупи:

•  операційні та фінансові, які включають:

– блокування роботи через слідчі дії. Раптові обшуки, вилучення серверів, первинної документації та компʼютерної техніки можуть повністю зупинити операційні процеси на дні, тижні, а іноді й місяці.

– арешт активів та рахунків. Це найпотужніший інструмент тиску. Арешт банківських рахунків унеможливлює виплату зарплат, розрахунки з контрагентами та сплату податків, сплату збору за реєстрацію патенту тощо. Арешт нерухомості та корпоративних прав блокує можливість залучення кредитів чи продажу активів. Передача арештованого майна в управління АРМА, особливо якщо це стосується грошових коштів, які використовуються АРМА для придбання державних облігацій, які мають визначені строки погашення, ускладнює повернення такого майна навіть у разі скасування арешту майна. Окрім цього складність також викликає те, що ухвала слідчого судді про передачу арештованого майна в управління АРМА не може бути оскаржена.

– прямі та непрямі фінансові збитки, пов’язані з простоєм виробництва та невиконання контрактів; витрати на залучення професійних адвокатів та аудиторів, проведення експертиз; втратою доходу через неможливість брати участь у тендерах.

•  репутаційні ризики.

Ці виклики мають довгостроковий ефект і можуть завдати шкоди, яку важко виправити навіть після закриття провадження. Публікації в ЗМІ про обшуки чи звинувачення миттєво створюють негативний імідж. Компанія стає «токсичною» для клієнтів, партнерів (особливо іноземних) та потенційних інвесторів. Постачальники можуть вимагати повну передоплату, а покупці — відмовлятися від укладання довгострокових контрактів. Банки можуть переглянути кредитні ліміти або підвищити ставки. Конкуренти часто використовують інформацію про кримінальне переслідування для дискредитації компанії та переманювання її клієнтів.

•  кадрові виклики:

– відтік персоналу;

– тиск на керівництво та власників. Топменеджмент (директор, головний бухгалтер) стає головною мішенню для допитів та повідомлення про підозру. Це відволікає їх від управління бізнесом та створює ризик відсторонення від посади.

– під тиском працівники можуть йти на співробітництво з правоохоронними органами, даючи викривальні свідчення в обмін на імунітет.

З урахуванням того, що кожен з аспектів вказаних ризиків заслуговує на окрему публікацію, а то і дисертацію, в рамках даної статті розглянемо питання, від якого найбільш страждає бізнес. Це обшуки, особливо ті, які проводяться без ухвали суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України (в редакції, чинній на даний момент) слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

Як ми бачимо, формулювання, вжиті в даній нормі, є досить абстрактними, що призводить на практиці до зловживань зі сторони правоохоронних органів.

На фоні рішенням ухваленого рішення ЄСПЛ від 10.07.2025 у справі «Корнієць та інші проти України» (KORNIYETS AND OTHERS v. UKRAINE, 10 July 2025, 2599/16), яке безпосередньо стосувалося встановлених порушень у результаті проведення не санкційних обшуків та не забезпечення участі зацікавлених осіб при розгляді ретроспективного клопотання про обшук, Верховною радою України була здійснена спроба внесення законодавчих змін до КПК України, а саме до ч. 3 ст. 233 КПК України. Навіть не спроба, а успішна реалізація. Мова йде про Закон України № 4555-IX від 22.07.2025 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із зникненням осіб безвісти за особливих обставин під час дії воєнного стану» (проект Закону від 16.01.2025 № 12414), який набрав чинності 23.07.2025 та який наробив багато галасу серед правників та пересічних громадян, ставши причиною, серед іншого, мітингів на підтримку незалежності НАБУ та САП. Саме даним Законом були внесені досить прогресивні зміни до ч. 3 ст. 233 КПК України з метою підвищення захисту права власності в результаті несанкціонованих обшуків.

Чому ми обмовилися, що це була спроба? Тому що вже трішки більше чим через тиждень був прийнятий Закон України № 4560-IX від 31.07.2025 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення повноважень Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», яким повернуто було стару редакцію ч. 3 ст. 233 КПК України, яка і є чинною на даний момент.

Спадкоємцем запропонованих Законом України № 4555-IX від 22.07.2025 змін став Законопроект № 13599 від 04.08.2025 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо посилення захисту прав людини під час проведення обшуку». Запропоновані зміни, хоча і мають певні недоліки, однак в більшій мірі захищають права осіб у зв’язку з проведенням у них обшуку без попередньої ухвали слідчого судді.

У чому ж саме:

– передбачені чіткі підстави для проведення обшуку без ухвали суду;

– визначений чіткий перелік кримінальних правопорушень (серед яких не має улюблених ст.ст. 191, 364 КК України);

– необхідність доведення наявності ризику знищення чи приховування речових доказів або використання їх для продовження злочину;

– розгляд клопотання про обшук за правилами змагального процесу, що передбачає виклик сторони захисту та надання їй висловити свої доводи. На даний час легалізація проведеного обшуку відбувається без виклику власника майна. Єдиним документом, де можна зафіксувати свою правову позицію щодо проведеного обшуку та пов’язаності вилученого майна з предметом доказування, є письмові зауваження до протоколу обшуку. Але яка вірогідність, що дані зауваження завжди належним чином аналізуються слідчим суддею. Риторичне питання.

– слідчий суддя зобов’язаний надати оцінку фактичним підставам невідкладності проникнення, допустимості і доцільності обшуку в межах конкретного провадження, оцінку кожному із вилучених предметів на предмет їх пов’язаності з предметом доказування;

– при відмові в погодженні прокурором клопотання про арешт або при відмові слідчим суддею у задоволення такого клопотання, таке майно підлягає негайному поверненню, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу. Гарна норма, але, як мовиться, «фарш неможливо провернути назад». Під час обшуків часто правоохоронні органи отримують доступ до інформації, яка містить, наприклад, комерційну таємницю. І навіть якщо їм потім буде відмовлено у наданні дозволу на обшук, невідомо, яким чином буде використана отримана інформація;

– можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про надання ретроспективного дозволу на проведення обшуку. На даний час дана ухвала не підлягає апеляційному провадженню, заперечення щодо неї можуть бути подані під час підготовчого судового засідання. І тут слід зазначити, що часто обшуки проводять по фактовим справам, перспектива направлення по яких обвинувального акту до суду є досить мізерною, а тому зменшуються шанси відрефлексувати в рамках закону на порушення, що мали місце під час такого обшуку.

На даний час даний законопроект знаходиться на розгляді Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності.

Що стосується самого процесу проведення обшуків, то слід звертати увагу на декілька моментів, які матимуть значення, серед іншого, під час подальшого планування стратегії захисту:

– субʼєкт проведення обшуку. Якщо мова йде про обшук без ухвали слідчого судді, то перед його початком доцільно вимагати надання витягу з ЄРДР з метою встановлення процесуальної правомочності даної особи на проведення даної слідчої дії по цьому кримінальному провадженню, обставин кримінального правопорушення, яке розслідується. У разі ненадання витягу з ЄРДР дану обставину слід зафіксувати в зауваженнях до протоколу обшуку.

– обставини кримінального провадження. Часто слідчі чи детективи обмежуються лише зазначенням номеру кримінального провадження та статей КК України, по яким здійснюється досудове розслідування. І в такому разі складно встановити звʼязок мети обшуку (тобто майна, яке планується відшукати) саме з обставинами кримінального правопорушення, яке є предметом саме цього провадження.

– під час проведення обшуку слід утриматися від дачі будь-яких свідчень, не перешкоджати проведенню обшуку, адже це часто використовується органом досудового розслідування під час аргументації необхідності накладення арешту на майно;

– рекомендовано викликати адвоката до відкриття дверей працівникам правоохоронного органу, адже на практиці часто особа, яка проводить обшук, надає власнику можливість зателефонувати, наприклад, адвокату. Після дзвінка, скориставшись тим, що телефон знаходиться в розблокованому стані, негайно вилучає його у власника. Таким чином правоохоронні органи отримують безпосередній доступ до мобільного пристрою у відкритому стані;

– проведення під час обшуку приміщення особистого обшуку особи. Це єдиний вид обшук, де КПК України передбачає обов’язок відкладення проведення даної слідчої дії до прибуття адвоката (ч. 5 ст. 236 КПК України). Нагадаємо, що під час обшуку житла чи іншого приміщення особа має право залучити адвоката, але діюче законодавство не встановлює для слідчого, прокурора обов’язок призупинити проведення даної слідчої дії до його прибуття.

Строк для прибуття адвоката у разі прийняття рішення про особистий обшук особи – 3 години. Після спливу цього часу слідчий чи прокурор мають права розпочинати особистий обшук особи.

– кількість понятих та їх поведінка. Неодноразово суд визнавав протокол обушку недопустимим доказом через незабезпечення достатньої кількості понятих з урахуванням площі обшуку та кількості учасників-працівників правоохоронного органу;

– надання паролю від пристрою – право особи, при цьому надання паролю не гарантує, що предмет не буде вилучено. Адже у 100 % випадків особа, яка проводить обшук, мотивує вилучення пристрою необхідністю подальшого проведення відповідної експертизи, навіть якщо власником був наданий повний доступ до нього.

– обов’язково необхідно вносити аргументовані зауваження до протоколу. Адже сторона обвинувачення досить часто маніпулює тим, що за результатами проведення даної слідчої дії були відсутні будь-які зауваження, як аргументом того, що порушень не було;

– копіювання документів та інформації. У разі вилучення документів, мобільних пристроїв тощо, необхідно заявляти клопотання про копіювання цих предметів.

– у разі, коли адвокат був залучений вже після проведення даної слідчої дії, доцільним є відслідковування розгляду клопотання про арешт майна чи надання дозволу на обшук (якщо мова йде про ретроспективну легалізацію обшуку) з метою долучення під час розгляду такого роду клопотань письмової правової позиції сторони захисту тощо.

Таким чином, розгляд викликів, повʼязаних із кримінальним провадженням, чітко засвідчує: для українського бізнесу це не тимчасова неприємність, а системний ризик, який вимагає не реактивного, а проактивного підходу.

Навіть після резонансних рішень ЄСПЛ (справа «Корнієць та інші проти України») та спроб імплементувати прогресивні зміни (Закон № 4555-IX), законодавчий ландшафт залишається нестабільним. Швидке повернення до старої, зловживаної редакції ч. 3 ст. 233 КПК України Законом № 4560-IX демонструє, що існуючі запобіжники проти несанкціонованих обшуків є вкрай крихкими, а реальний захист права власності залишається переважно декларативним.

Поки законопроєкт № 13599, спрямований на посилення захисту прав, перебуває на розгляді та не став чинним законом, бізнес не може покладатися виключно на державу та її інституції.

А відтак на тлі постійної правової невизначеності професійна та своєчасна правова допомога є не витратою, а критичною інвестицією у безперервність та стійкість бізнесу. Лише так, завдяки власному організованому захисту та активній позиції, український бізнес зможе ефективно протистояти тиску та викликам, повʼязаним із кримінальним провадженням.

Опубліковано в “General Counsel Club Magazine” (редактор – Ірина Кравцова).