Наразі досить поширеною практикою серед правоохоронних органів є ініціювання накладення арешту на майно третіх осіб в рамках проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях. Незважаючи на те, що з моменту внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (надалі – КПК України), відповідно до яких законодавець передбачив можливість накладення арешту на майно будь-якої особи за умов, передбачених КПК України, минуло більше 9 років, відсутнє належне законодавче врегулювання процесуального статусу третьої особи, що породжує формування різної судової практики, інколи навіть протилежної, часто унеможливлює здійснення ефективного захисту прав та інтересів таких осіб, а також створює можливість для зловживань зі сторони правоохоронних органів та суду.
Так, ч. 2 ст. 64-2 КПК України передбачає, що права та обов’язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Якщо з моментом набуття статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, більш-менш зрозуміло (хоча і тут є певні дискусійні моменти), то зі статусом такої особи вже після розгляду клопотання про арешт майна виникають питання.
Так, під час надання нами правничих послуг Товариству з обмеженою відповідальністю, на майно якого було накладено арешт, користуючись правом сторони кримінального провадження, а саме підозрюваного, представниками Товариства на адресу ВАКС було подано клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів. Слідчий суддя, розглянувши клопотання по суті, відмовила в його задоволенні. Скажете, що це передбачувано? Але подивимося на мотиви прийняття такого рішення. Слідчий суддя ВАКС в своїй ухвалі від 05.11.2024 у справі № 991/12044/24 (хоча дана ухвала, на жаль, закрита для перегляду в Єдиному державному реєстрі судових рішень) зазначила, що «питання про арешт майна ТОВ у кримінальному провадженні вирішено, як наслідок товариство набуло статусу іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, оскільки стосовно його майна здійснюються процесуальні дії. І, як наслідок, ТОВ не має права на звернення до суду з таким клопотанням». Тобто за позицією слідчого судді після набрання законної сили ухвали суду про арешт майна власник майна переходить з категорії «третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт» в категорію «інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування», що позбавляє таку особу правових механізмів захисту свого порушеного права власності.
Для справедливості слід зазначити, що такий підхід не є загальноприйнятим у ВАКС. Так, наприклад, в ухвалі ВАКС від 09.10.2019 у справі 760/25192/19 суд встановив, що КП МА «Київ» (Жуляни) у звʼязку з накладенням арешту на його майно у кримінальному провадженні має статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, і, відповідно, користується правами та обовʼязками, передбаченими КПК України для підозрюваного, обвинуваченого, в частині що стосується арешту майна, зокрема, відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 42 КПК України, має право заявляти клопотання про допит свідка в порядку, визначеному ст. 220 КПК України, але лише в частині, що стосується арешту майна. Чи це не приклад зловживання процесуальними правами зі сторони слідчого судді у нашій справі?
Менш ніж через місяць після рішення ВАКС від 05.11.2024 у справі № 991/12044/24 змінився орган проведення досудового розслідування і, відповідно, підсудність кримінального провадження. І тут вже аналогічне клопотання було подане до районного суду міста Києва. І знаєте що? Воно було частково задоволено. З 10 пунктів резолютивної частини клопотання було надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів по 9 пунктам. На підставі цього отримана можливість зібрання доказів, що майно Клієнта, на яке було накладено арешт, не має ознак речового доказу.
Так де ж істина? Коли особа втрачає статус третьої особи? Слід зазначити, що третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має власний майновий інтерес в кримінальному провадженні, а тому не випадково законодавець наділив таку особу правами та обов’язками сторони захисту. Відповідно, третя особа користується правами та обов’язками підозрюваного, обвинуваченого в частині, що стосуються арешту майна, до винесення остаточного рішення судом, який і визначає остаточну долю такого майна.
