ENG
Порушення строків розрахунків за ЗЕД-контрактами: як уникнути або зупинити нарахування пені

Дата публікації:

04.12.2024

Війна та воєнний стан в Україні внесли свої корективи в масштаби та географію експортно-імпортних операцій. Згідно з даними Мінекономіки за перше півріччя 2024 року обсяг експорту зріс на 35% порівняно з аналогічним періодом минулого року, приріст імпорту склав 4,9%. Обсяги зовнішньої торгівлі поступово зростають на фоні постійних, часто несистемних змін до умов проведення валютних операцій. За таких умов критично важливим для бізнесу є обізнаність щодо діючих правил ведення зовнішньоекономічної діяльності та відслідковування нововведень.

В даній статті дослідимо природу штрафних санкцій, які застосовуються за прострочення розрахунків за ЗЕД-контрактами та надамо дієві поради, як уникнути їх застосування, а в разі неможливості уникнення – зупинити або припинити їх нарахування.

Діюче законодавство встановлює, що до валютних (експортно-імпортних) операцій застосовуються заходи валютного контролю (нагляду). Валютний контроль не поширюється на операції, вартість яких менше за еквівалент 400 тис. грн., а також операції щодо окремих товарів або галузей економіки, визначених Нацбанком за поданням Кабміну. Як бачимо, поріг незначний, тобто більша частина експортно-імпортних операцій підпадає під валютний контроль.

Валютний контроль полягає у встановленні граничного строку розрахунків за ЗЕД-контрактом, у разі недотримання якого на резидента – учасника операції накладається санкція у вигляді пені. Саме резидент нестиме відповідальність за недотримання граничних строків розрахунків. При цьому недобросовісність, винні дії, порушення договірних зобов’язань з боку контрагента-нерезидента, а також будь-які інші обставини, що перебувають під контролем контрагента-нерезидента, не звільняють резидента від відповідальності та не впливають на застосування санкцій.

З часу введення воєнного стану граничні строки розрахунків змінювалися кілька разів та на сьогоднішній день складають 180 календарних днів, а для деяких видів аграрної продукції – 120 календарних днів для операцій, здійснених з 12 липня 2024 року та 90 календарних днів для операцій, здійснених з 11 листопада 2023 року до 11 липня 2024 року включно.

! Граничний строк розрахунків, встановлений Нацбанком, є імперативним та не залежить від умов чи строків розрахунків (строків поставок товарів, виконання робіт, надання послуг), узгоджених сторонами у відповідних контрактах, в тому числі погодженого відстрочення, розстрочення виконання зобов’язань тощо.

На практиці валютний контроль реалізовується наступним чином:

У рамках операцій з експорту банк, що обслуговує резидента – продавця (підрядника, виконавця тощо), закриває валютний нагляд за такою операцією при надходженні оплати від нерезидента в межах граничних строків розрахунків.

У рамках операцій з імпорту банк, що обслуговує резидента – покупця (замовника) закриває валютний нагляд:

  • при імпорті товарів – на підставі інформації з реєстру митних декларацій про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням митної декларації;
  • при імпорті робіт, послуг, інших немайнових прав – на підставі наданого нерезидентом акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі, якщо товар, що імпортується резидентом, не ввозиться на митну територію України для закриття валютного нагляду необхідно підтвердити:

– у разі продажу товару нерезиденту за межами України – надходженням коштів від нерезидента за такою операцією;

– у разі використання товару за межами України – наданням документів, що підтверджують таке використання.

Вищенаведені підстави закриття валютного нагляду є вичерпними. Будь-які альтернативні способи розрахунків, узгоджені сторонами, критично оцінюються податковою та судами.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 21.05.2024 у справі № 140/10623/23 дійшла висновку, що незважаючи на передбачену умовами договору можливість проведення розрахунків із застосуванням векселів передача векселя в рахунок оплати за поставлений товар за операцією з експорту товару не є обставиною, з якою валютне законодавство пов’язує завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків. Верховним Судом зауважено, що Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» надає право суб`єкту господарювання обрати самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України, проте Законом України «Про валюту і валютні операції», який є спеціальним Законом в сфері здійснення валютних операцій і має прерогативу в застосуванні, визначено єдину форму розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів і це виключно шляхом зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України.

Якщо зі спливом граничного строку розрахунків необхідні документи або підтвердження закриття валютного нагляду відсутні, обслуговуючий банк передає інформацію до Державної податкової служби, яка, у свою чергу, направляє резиденту запит про надання пояснень щодо незакритої валютної операції, та, у разі відсутності мотивованих пояснень та/або підтверджень для закриття валютного контролю або зупинення граничних строків розрахунків, ініціює проведення позапланової перевірки такого резидента, за результатами якої може, в тому числі, нарахувати відповідну пеню.

Зауважимо, що передання банком відповідної інформації до податкової служби відбувається автоматично, відсутня можливість вплинути чи запобігти такій передачі.

Розмір пені складає 0,3 відсотка від суми неодержаних грошових коштів за договором або вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення. При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару), а період нарахування пені ніяк не обмежується.  Тобто сума нарахованої пені може складати до 100% недоотриманої виручки чи товару (роботи, послуги). Звісно об’єктивно виникає питання у справедливості та пропорційності такого розміру санкцій на суб’єктів господарювання. Однак санкції, визначені валютним законодавством, мають передовсім, каральний характер, та покликані стимулювати платників не допускати порушень в майбутньому.

Найпростішим способом уникнення нарахування та стягнення пені є суворе дотримання граничних строків розрахунків за ЗЕД-контрактами. Проте, якщо порушення цих строків неминуче або вже відбулося, діюча редакція Закону України «Про валюту та валютні операції» передбачає певні можливості продовження та зупинення таких строків, а саме:

  • продовження граничних строків розрахунків, встановлених Нацбанком;

 Таке продовження надається за заявою суб’єкта до Міністерства економіки України, яке, при наявності відповідних підстав, протягом 10 робочих днів видає висновок. Процедура отримання висновку є відносно нескладною, однак заява може бути надана стосовно вичерпного переліку операцій. Перелік таких операцій (контрактів) затверджений постановою КМУ від 13 лютого 2019 р. № 104.

  • зупинення перебігу строку розрахунків та нарахування пені у зв’язку з виникненням форс-мажорних обставин;

 Для застосування даної підстави суб’єкту господарювання необхідно надати документальне підтвердження наявності форс-мажорних обставин, що стали причиною затримки розрахунків. Такі форс-мажорні обставини можуть бути підтверджені довідкою уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони ЗЕД-контракту або третьої країни відповідно до умов договору (контракту). Однак слід врахувати, що отримання сертифікату про форс-мажор є непростим процесом та потребує належного обґрунтування. Крім того, наданий сертифікат про форс-мажор не має наперед встановленої сили та може бути не прийнятий до уваги податковою або судом, якщо, наприклад, його обґрунтованість буде вважатися недостатньою.

Ще одним нюансом, який слід враховувати при зупиненні перебігу строку розрахунків через дію форс-мажору, є тимчасовість, адже перебіг строків розрахунків зупиняється виключно на період дії форс-мажорних обставин. З дня, наступного за днем закінчення дії форс-мажорних обставин перебіг строків розрахунків та нарахування пені буде поновлено.

  • зупинення перебігу строку розрахунків та нарахування пені шляхом подання позову до суду або міжнародного комерційного арбітражу або заяви в позасудовому (досудовому) порядку до відповідного уповноваженого органу про стягнення заборгованості з нерезидента на користь резидента.

Факт прийняття такої заяви зупиняє перебіг граничних строків розрахунків та нарахування пені на період розгляду. При цьому у разі відмови у відкритті провадження, відмови у позові повністю або частково перебіг строків розрахунків поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено. У разі задоволення позову стягується лише пеня, нарахована за період до дня прийняття позовної заяви до розгляду. Факт виконання судового рішення не має значення.

Виключення за ЗЕД-контрактами з резидентами РФ та РБ

До повномасштабного вторгнення український бізнес мав тісні економічні зв’язки з Росією та Білоруссю. З першого дня введення воєнного стану Нацбанк практично повністю заборонив здійснення розрахунків з господарюючими суб’єктами з Російської Федерації та Республіки Білорусь, що поставило низку вітчизняних компаній перед невирішуваною проблемою закриття розрахунків за діючими контрактами.

Проблему вирішено прийняттям Нацбанком постанови №1 від 30.05.2023, відповідно до якої тимчасово, з 24.02.2022 на період дії правового режиму воєнного стану та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування припиняється перебіг граничних строків розрахунків для товарів, робіт і послуг, за якими проведені та не завершені до 24.02.2022 експортно-імпортні операції за ЗЕД-контрактами, укладеними між резидентами та нерезидентами з місцезнаходженням у Російській Федерації або Республіці Білорусь. Дія зазначеної норми не поширюється на операції, за якими граничні строки розрахунків настали до 24.02.2022.

Закриття валютного контролю шляхом заліку взаємних зобов’язань на сьогоднішній день неможливе, оскільки з початку введення воєнного стану Нацбанком встановлено заборону банкам припиняти валютний нагляд за дотриманням граничних строків розрахунків за операцією з експорту або імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов’язань шляхом взаємозаліку. Дана заборона не поширюється на деякі операції з оплати телекомунікаційних послуг та операцій за договорами перестрахування.

Щодо можливості закриття валютної операції шляхом відступлення права вимоги чи переведення боргу на іншого боржника, податкова служба застосовує наступний підхід: валютна виручка або товар повинні надійти резиденту від нерезидента, у такому випадку валютний контроль може бути закритий. Допускається також уступка вимоги між резидентами при виконанні експортних операцій у ЗЕД. Однак при заміні боржника-нерезидента на резидента вимоги валютного законодавства не будуть дотримані, підстави для закриття валютного контролю будуть відсутні.

На практиці існуючі обмеження проведення розрахунків за експортно-імпортними операціями та суттєвий розмір санкцій створюють низку ризиків для бізнесу. Недостатня увага або обізнаність у цих питаннях можуть призвести до непоправних наслідків: окрім втрат від невдалої угоди, резидент з високою ймовірністю буде оштрафований податковою на суму, що може сягати суми операції, навіть без його прямої вини, якщо своєчасно не вжити належних заходів.

Найдієвішими способами належного виконання вимог валютного законодавства  та уникнення нарахування пені є попередня детальна перевірка потенційного контрагента-нерезидента та аналіз ризиків запланованої операції, а також суворий внутрішній контроль на підприємстві за своєчасністю розрахунків за ЗЕД-контрактом з урахуванням діючих граничних строків розрахунків. Якщо ж своєчасне закриття валютного контролю неможливе або ускладнене, необхідно своєчасно вжити заходів із зупинення чи припинення перебігу таких строків з числа запропонованих у даному матеріалі. При цьому, на наш погляд, саме подання позову є найбільш практичним механізмом для зупинення або припинення перебігу строків та нарахування пені, оскільки, по-перше, даний спосіб може бути застосований практично до кожного випадку порушення строків розрахунків, по-друге, фактичне виконання судового рішення не є обов’язковим, по-третє, це єдиний можливий спосіб остаточного припинення нарахування пені.

Опубліковано у виданні ЮРИСТ&ЗАКОН.

Поділитися матеріалом:
Інша аналітика