24 лютого 2022 року кожен українець запам’ятає на все життя. А для частини українців з окупованих росією територій Криму, Луганщини та Донеччини повномасштабне вторгнення стало повторенням жахів війни, яку росія принесла на українську землю ще у 2014 році.

Людські жертви, зруйновані домівки, втрачені роки життя, знищені підприємства, активи та інфраструктура — усе це наслідки російської агресії проти України. І хоча жодні кошти не здатні компенсувати людські втрати чи пережитий досвід війни, держава-агресор має понести відповідальність, зокрема й шляхом виплати репарацій.

Саме з цією метою формується міжнародний компенсаційний механізм для України, який складається з трьох компонентів:

• Реєстру збитків, завданих агресією російської федерації проти України (далі – Реєстр збитків, Реєстр);
• Міжнародної компенсаційної комісії;
• Компенсаційного фонду.

На сьогодні фактично функціонує перший компонент — Реєстр збитків. Другим етапом має стати запуск Міжнародної компенсаційної комісії. 30 квітня 2026 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про створення Міжнародної компенсаційної комісії для України і станом на 08.05.2026 відповідний закон передано на підпис Президенту України.

Реєстр збитків через український вебпортал «Дія» приймає заяви про відшкодування збитків, втрат і шкоди, завданих внаслідок агресії російської федерації в Україні або проти України.

Для внесення заяви до Реєстру вона має відповідати трьом критеріям щодо збитків, втрат і шкоди, які мають бути завдані:

• 24 лютого 2022 року або пізніше,
• на території України в її міжнародно-визнаних кордонах, включаючи територіальні води,
• внаслідок міжнародно-протиправних дій Російської Федерації в Україні або проти України.

Основним завданням Реєстру є отримання, обробка, класифікація та систематизація заяв і доказів. Водночас, важливо розуміти, що Реєстр не розглядає заяви по суті, не визначає розмір компенсації та не здійснює виплати. Його функція — це формування міжнародної доказової бази для подальшого розгляду вимог майбутньою компенсаційною комісією.

У жовтні 2025 року Міністерство цифрової трансформації України повідомляло, що подання заяв через портал «Дія» займає близько 20 хвилин без юристів та складних формальностей. Частина інформації автоматично підтягується з державних реєстрів, що значно спрощує процес для заявників.

30 квітня 2026 року Реєстр збитків повідомив, що станом на цю дату вже подано майже 150 000 заяв за відкритими категоріями. А напередодні, 29 квітня 2026 року, було відкрито перші категорії заяв для бізнесу та держави Україна, зокрема:

• B1.1, B1.2, C1.1, C1.2: пошкодження або знищення критичної та некритичної інфраструктури;
• C3.1: пошкодження, знищення або втрата активів.

Враховуючи практичний досвід кожен адвокат погодиться, що питання відшкодування збитків бізнесу навіть у звичайних господарських спорах між компаніями, не пов’язаних із наслідками війни, на практиці є значно складнішим, ніж може здаватися на перший погляд. Такі спори зазвичай потребують не лише належного юридичного обґрунтування, а й комплексної роботи з доказами, фінансовими документами, розрахунками збитків, підтвердженням причинно-наслідкового зв’язку та нерідко залучення експертів.

Саме тому далі пропонуємо детальніше розглянути категорію C3.1: пошкодження, знищення або втрата активів та проаналізувати чи дійсно бізнес може ефективно подати заяву самостійно або ж для цього все ж потрібне залучення юристів та інших спеціалістів.

Категорія C3.1: що саме може заявити бізнес

У межах категорії C3.1 Реєстр збитків дозволяє бізнесу подати заяви на компенсацію, що стосуються:

• пошкодження, знищення або втрати активів,
• втрати прибутку від відповідних активів,
• повної втрати бізнесу,
• інших прямих витрат, понесених в результаті такого пошкодження, знищення або втрати.

Ключовим у цій категорії є поняття «активу». Під ним розуміється будь-яка матеріальна або нематеріальна цінність, яка здатна генерувати економічні вигоди або від якої такі вигоди очікуються. Якщо об’єкт відображається у фінансовій звітності підприємства, він, як правило, вважається активом у розумінні правил Реєстру.

До таких активів можуть належати, зокрема: земельні ділянки, нерухомість, обладнання та інше рухоме майно, транспортні засоби, готівка та цінні речі, товарні (складські) запаси, договірні права та права інтелектуальної власності.

Цей перелік не є вичерпним, а отже бізнес повинен самостійно обґрунтувати, чому конкретний об’єкт є активом і підпадає під категорію заяви.

Що вважається підставою для втрат

Перелік подій, які можуть призвести до пошкодження або втрати активів, є широким і може включати:

військові атаки, диверсії, кібератаки, експропріацію або крадіжку, обмеження на імпорт або експорт товарів чи послуг, перебої в постачанні або логістиці, наприклад, щодо палива, енергії, води, сировини або транспортних маршрутів, втрату людських ресурсів, наприклад, через примусове переміщення, евакуацію, мобілізацію або загибель персоналу, значне зниження попиту на товари або послуги.

Важливо, що цей перелік також є відкритим. Тобто вирішальним є не сам тип події, а доведення причинно-наслідкового зв’язку між нею, агресією росії проти Україну та втратами бізнесу.

Докази: ключовий елемент, який визначає результат

Одна з найскладніших частин заяви — це доказова база.

Бізнес має надати:

• документи, що підтверджують сам факт втрати активів;
• докази причинного зв’язку з повномасштабним вторгненням;
• розрахунок заявленої суми.

Обов’язкового переліку доказів немає та ними можуть бути: витяги з офіційних державних джерел, наприклад, з Реєстру пошкодженого та знищеного майна України, відповідні судові рішення або експертні висновки, документи правоохоронних та судових органів, наприклад, поліцейські протоколи або заяви про порушення кримінальної справи, акти Державної служби з надзвичайних ситуацій, наприклад, акти, що детально описують пожежу, пошкодження, знищення або втрату активів, включаючи причину цього, звіти військових адміністрацій, акти місцевих органів влади, включаючи звіти про обстеження майна, складені представниками міських, селищних або сільських рад, повідомлення засобів масової інформації, в тому числі інтернет-видань та інформаційних каналів у месенджерах, фотографії та відео, кореспонденція, письмові свідчення осіб, які можуть підтвердити пошкодження, знищення або втрату.

Докази, що підтверджують втрату прибутку можуть включати комерційні звіти за роки, що передували втраті, але ці докази повинні враховувати витрати, які були б понесені для того, щоб отримати дохід, що був втрачений.

На підтвердження заявленої суми до відшкодування бізнес може надати, зокрема:

фінансові звіти, починаючи з 2017 року або раніше, якщо це можливо, договори купівлі-продажу, квитанції, рахунки-фактури, контракти, страхові документи, документи або кореспонденція з постачальниками, покупцями або партнерами тощо.

Також до заяви можна додати експертну оцінку збитків, при цьому затвердженого або вичерпного переліку експертів для цієї мети не існує, тож бізнес може самостійно обирати відповідного експерта.

Процедурні вимоги та структура подання заяви до Реєстру

Реєстр збитків для подачі заяв встановлює строге дотримання форми і правил, зокрема:

• якщо пошкоджено або втрачено кілька активів, бізнес може подати одну узагальнену заяву в категорії C3.1 або кілька окремих заяв у цій же категорії;
• поєднувати різні категорії вимог в одній заяві не дозволяється (тобто в межах заяви за C3.1 не можна заявляти вимоги, що належать до інших категорій);
• у разі перетину категорій (наприклад, інфраструктура C1.1–C1.4) питання втрати прибутку та додаткових витрат заявляються саме в категорії C3.1.

Водночас важливо враховувати, що процедура подання заяви значною мірою побудована на поєднанні автоматизованого збору даних і ручного внесення інформації заявником. Частина відомостей може бути автоматично підтягнута з державних електронних реєстрів через портал «Дія», однак ключові елементи заяви: опис обставин, деталізація втрат та доказова база формуються самим бізнесом.

Фактично це означає, що заявник не лише заповнює форму, а й самостійно структурує свою позицію: визначає перелік активів, характер їх втрати, обґрунтовує причинно-наслідковий зв’язок та формує пакет доказів.

Перед поданням заяви у Реєстр через «Дію» заявник має можливість перевірити всю внесену інформацію та завантажені матеріали. На цьому етапі особливо важливо забезпечити повноту та узгодженість даних, оскільки саме вони надалі будуть оцінюватися Реєстром на предмет відповідності формальним критеріям.

Рекомендується подавати максимально повний комплект доказів, оскільки Реєстр не здійснює самостійного збору інформації за заявника і зберігати оригінали всіх доказів.

Окремо варто звернути увагу на вимоги до технічної якості поданих матеріалів: файли мають бути доступними для перегляду, читабельними та без ознак шкідливого програмного забезпечення. У разі недотримання цих вимог існує ризик невнесення заяви до Реєстру.

Подання заяви здійснюється виключно через вебпортал «Дія». Після надходження заяви Реєстр проводить її опрацювання, перевіряє відповідність формальним критеріям та оцінює подані докази з точки зору їх достатності для внесення заяви до Реєстру. Рішення Реєстру повідомляється заявнику через той самий електронний канал «Дію».

Висновок

Реєстр збитків формує нову правову реальність для українського бізнесу, в якій фіксація втрат є першим, але далеко не останнім кроком на шляху до майбутньої компенсації. Попри уявну простоту подання заяви через «Дію», категорія C3.1 є однією з найбільш складних з точки зору змісту та доказування.

Ключова складність полягає не у заповненні форми, а у формуванні належної доказової бази: бізнес має не лише зафіксувати факт втрати активів, а й обґрунтувати їх вартість, довести причинно-наслідковий зв’язок із повномасштабним вторгненням та належним чином структуризувати фінансові й фактичні дані. Саме тут на практиці виникає найбільше ризиків від неповноти доказів до неправильного визначення суми заявлених втрат.

З урахуванням складності вимог до доказування, значного обсягу документів, які необхідно систематизувати та необхідності правильного юридичного обґрунтування, самостійне подання заяви бізнесом може бути недостатнім для досягнення максимально ефективного результату. У більшості випадків залучення юристів та фінансових і інших експертів дозволяє суттєво підвищити якість заяви та знизити ризики її неприйняття або неповного врахування заявлених втрат.

Таким чином, Реєстр збитків — це не просто адміністративний інструмент подання інформації, а складний механізм формування майбутніх компенсаційних вимог, де результат значною мірою залежить від якості підготовки кожної конкретної заяви.

Опубліковано в “Юридичній практиці”.