Нещодавно Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі у справі № 640/26153/21, визнавши протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу в розмірі понад 178 млн грн – за нереєстрацію податкової накладної щодо обліку технічного руху природного газу.
Суть спору
Контролюючий орган за результатами документальної позапланової перевірки склав Акт, в якому, серед іншого, вказав на порушення: суб’єкт господарювання начебто не задекларував податкові зобов’язання з ПДВ у взаємовідносинах із контрагентом. На цій підставі було нараховано штраф у розмірі 50% від суми таких зобов’язань.
На етапі адміністративного оскарження ДПС України скасувала податкове повідомлення-рішення в частині донарахованих зобов’язань із ПДВ. Проте ППР, яким було застосовано штраф за нереєстрацію податкової накладної, залишилося чинним. Його розмір було визначено, виходячи саме з тієї суми ПДВ, яку ДПС до цього вже визнала необґрунтованою та скасувала.
Суд, аналізуючи матеріали справи, зосередив увагу на ключовому питанні: чи були в позивача правові підстави для складання і реєстрації податкових накладних. Саме це і стало спірним аспектом розгляду.
Що встановив суд
У ході судового розгляду було з’ясовано, що операції, визначені податковим органом, стосуються технічного руху природного газу. Ці операції не є ані купівлею-продажем, ані постачанням у розумінні Податкового кодексу, оскільки право власності на відповідні обсяги газу не передавалося.
Контролюючий орган не надав доказів передачі права власності, зокрема – жодного акту приймання-передачі, який би це підтверджував. Суд звернув увагу на те, що нормативно-правові акти, які регулюють газотранспортну сферу (включно з Кодексом ГТС України та типовими договорами), дійсно передбачають складання акту приймання-передачі як документа, що фіксує рух природного газу. Водночас сам по собі такий акт не свідчить про передачу права власності – він може використовуватись і в рамках інших операцій, таких як передача газу в забезпечення виконання зобов’язань (застава, заклад),надання на підставі договору про співробітництво і т.д.
Крім того, суд врахував Звіти про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування (Форма Ф8-3в-а), які фіксують лише технічний рух газу, необхідний для балансування в результаті місячної алокації. Це підтверджує: облік ведеться не з метою комерційної реалізації, а виключно для забезпечення технічного балансу системи.
Суд також навів у мотивувальній частині лист АТ «Укртрансгаз» від 2019 року, в якому прямо вказано: послуги балансування газотранспортної системи не є реалізацією природного газу. Вони не можуть вважатися постачанням або купівлею-продажем у розумінні податкового законодавства.
Відповідно, суд дійшов до висновку, що рух технічних обсягів природного газу між сторонами не є постачанням. Передача і повернення ресурсу відбуваються в межах одного податкового та балансуючого періоду – календарного місяця. Такий рух:
- не має оплатності,
- не спрямований на відчуження ресурсу,
- не веде до передачі права власності.
А отже – не створює податкових зобов’язань з ПДВ.
Значення адміністративного рішення ДПС
Суд підкреслив і значення попереднього рішення ДПС України, яким було скасовано ППР про донарахування ПДВ. Це рішення прямо підтверджує, що підстав для реєстрації операцій з ПДВ не існує. І відповідно – не існує підстав для застосування штрафних санкцій через нереєстрацію податкових накладних.
На думку суду, податкові зобов’язання і штраф за їх «неправильне» відображення або документальне оформлення – це складові одного цілісного правовідношення. Їх не можна розглядати відокремлено. Якщо немає зобов’язання – не може бути й штрафу за його порушення.
Чому це рішення важливе
Під час судового розгляду було досліджено як суть операцій, так і їхнє документальне оформлення, економічне та податкове значення. Суд у повному обсязі забезпечив принципи адміністративного судочинства: змагальність сторін, диспозитивність, офіційне з’ясування всіх обставин справи. І зрештою констатував: технічний рух природного газу між сторонами – це не постачання і не купівля-продаж. Це процес, зумовлений специфікою функціонування газотранспортної системи, і сам по собі не породжує податкових зобов’язань.
Варто відзначити й позицію ДПС України, яка визнала відсутність підстав для нарахування ПДВ, скасувавши відповідне ППР ще на стадії адміністративного оскарження. Як підкреслив суд, відсутність обліку фактично реалізованого природного газу була належно встановлена, і, відповідно, жодних підстав для складання податкових накладних не виникло.
Суд сформулював ключовий висновок: навіть наявність акту приймання-передачі природного газу не є автоматичним доказом постачання. Податкові наслідки виникають не з форми, а зі змісту операції. Тому щоразу податковий орган має встановлювати суть правовідносин, а не керуватись формальними ознаками або типовими документами.
