ENG
Роз’яснення справи Law Debenture Trust проти України

Дата публікації:

23.03.2023

Нещодавно Верховний Суд Великої Британії направив справу проти України щодо єврооблігацій на 3 млрд доларів на розгляд за повною процедурою.

Безумовно, це одна з важливих юридичних перемог України. Але ще й унікальний прецедент. Тож ми звернулися за коментарем до фахівця Piers Gardner (Barrister, Monckton Chambers, London).

Але для початку нагадаємо ключові моменти справи та що передувало цьому рішенню:

Йдеться про випуск Україною єврооблігацій на суму 3 млрд доларів у грудні 2013 року під примусом рф  (так званий “борг Януковича”).

Ці облігації були розміщені на Ірландській фондовій біржі 20 грудня 2013 року і викуплені росією. Термін погашення – 20 грудня 2015 року. 

У грудні 2015 року Кабінет Міністрів України ввів мораторій на виплату 3 млрд доларів за єврооблігаціями.

У лютому 2016 був зареєстрований позов компанії Law Debenture Trust Corporation, що діяла від імені російської федерації, проти України до Високого суду Лондона щодо стягнення боргу, а у травні Україна подала документи для свого захисту.

Українська сторона наполягає, що змушена була укласти угоду щодо випуску єврооблігацій під тиском, тому випуск облігацій повинен бути визнаний недійсним.

У 2018 році англійський апеляційний суд задовольнив апеляцію України на вердикт Високого суду Лондона, який зобов’язав Україну погасити єврооблігації на 3 млрд доларів і виплатити відсотки.

Партнерка AZONES Надія Волкова звернула увагу на те, що аналізуючи подібні кейси, важливо враховувати ряд особливостей: 

З огляду на те, що кількість справ, де порушення відбувається в умовах збройного конфлікту, який є сферою регулювання міжнародного права, буде збільшуватись, критично важливо враховувати особливості права та законодавства тих юрисдикцій, в яких ці справи розглядаються, а також співвідношення національного та міжнародного права. 

Коментар Piers Gardner, Monckton Chambers, London щодо справи Law Debenture Trust проти України (переклад з англ. АО AZONES): 

Рішення Верховного Суду Великобританії створює важливий прецедент в англійському договірному праві, згідно з яким загроза застосування сили, навіть з боку суверенної держави проти іншої суверенної держави, якщо загроза силою призведе до втрати життя або пошкодження майна, може становити примус згідно з англійським законодавством і тому може стати підставою для оголошення контракту недійсним.

З огляду на те, що в судовому рішенні було зазначено, що погроза силою могла бути прирівняна до примусу, якби вторгнення відбулося в той час, коли росія надала кредит Україні, фактичне застосування сили також могло б прирівнюватися до примусу.

Важливо, що це тлумачення англійського договірного права. Це не стосується міжнародного права і навряд чи матиме відношення до аналізу, який можуть застосовувати інші національні суди за межами Великобританії.

Причиною цього є те, що англійські суди тлумачать англійське право, і зазвичай міжнародне публічне право не є частиною англійського права. Це причина, чому аргумент України про те, що погрози росії були примусом, оскільки погрози порушували міжнародне публічне право, був відхилений рішенням ВС.  Не тому, що вони були неправильними (або правильними), а тому, що міжнародне право не є англійським правом, і тому воно не може тлумачитись англійськими судами. 

Я приходжу до висновку, що, хоча російське вторгнення в Україну було порушенням міжнародного права, навіть якби воно відбулося в той час, коли росія надала позику Україні, англійські суди не врахували б той факт, що вторгнення було порушенням міжнародного права. Вони би звернули увагу на те, чи це спричинило тілесні ушкодження/смерть і пошкодження майна, і таким чином дорівнювало «примусу» згідно з англійським договірним правом.

Було б дуже незвично для англійських судів ухвалювати рішення щодо міжнародного публічного права, і вони в цій справі не зробили цього. Крім того, важливо зазначити, що позивачем була англійська компанія, яка володіє облігаціями, випущеними Україною, тому ця справа не є позовом «росії» щодо погашення позики, представленої облігаціями, незважаючи на те, що якщо/коли ця компанія виграє, вона буде зобов’язана виплатити доходи від цієї перемоги росії.

Поділитися матеріалом:
Інша аналітика