Договір є універсальним інструментом ведення бізнесу, а договірна робота – фундаментом будь-якої господарської діяльності. Вона охоплює комплекс організаційних, правових та операційних заходів, які забезпечують процеси укладення та виконання господарських договорів. Ефективність договірної роботи напряму впливає на захист інтересів підприємства, мінімізацію ризиків та забезпечення досягнення кінцевої мети правочину.
Чому правильно організована договірна робота – це важливо? Комерційні угоди є ключовим інструментом прибутковості бізнесу, адже саме через договори компанія реалізує товари, надає послуги, залучає ресурси, інвестує та отримує оплату. Професійно складені та успішно виконані договори забезпечують надходження доходів, оптимізацію витрат, дозволяють ефективно управляти грошовими потоками та уникати дефолтів, простоїв, штрафів і спорів.
У цьому матеріалі основну увагу приділено ризикам, які потребують додаткової уваги при укладенні та виконанні договорів у межах внутрішніх процесів підприємства, а також способам їх виявлення, попередження та мінімізації.
Взаємодія у договірних процесах підприємства
Найтиповіший та, на жаль, дуже поширений підхід – асоціювати договори та договірну роботу виключно з юристами. Будь-який господарський договір, предметом якого є господарська операція, крім юридичної, має не менш вагому предметну, матеріально-технічну, комерційну, фінансову та інші складові. Важливо організувати роботу таким чином, щоб кожен структурний підрозділ у межах своїх компетенцій приймав участь у договірному процесі на всіх етапах – від переддоговірної роботи до виконання договору та припинення зобов’язань за ним. Ключову роль у даному процесі відіграє особа, відповідальна за супровід договору, такий собі ініціатор, менеджер або куратор договору. Дана особа повинна бути досконало обізнана щодо предмету угоди, її комерційної складової, наділена відповідними повноваженнями для забезпечення комунікацій з контрагентом, а також ефективної взаємодії з іншими учасниками договірного процесу.
Не менш важливу роль у договірному процесі відіграє правовий супровід від переддоговірної роботи до припинення взаємовідносин сторін за договором. Такий супровід може включати підготовку проекту договору або аналіз умов існуючого договору, представництво під час переговорів з контрагентом, супровід виконання договору, у тому числі з використанням, за потреби, позасудових та судових інструментів у разі порушення чи невиконання сторонами умов договору.
Умови договору підлягають обов’язковій перевірці на наявність фінансових та податкових ризиків, економічної доцільності, а також відповідності вимогам бухгалтерського обліку. Відповідальні підрозділи підприємства, у межах своєї компетенції, мають забезпечити всебічний аналіз даних та документів контрагента, безпосередньо договору та первинних та інших документів, що формуються в процесі його виконання, з метою перевірки їхньої відповідності внутрішнім політикам, затвердженому бюджету, нормам чинного законодавства, а також для забезпечення своєчасного і правильного відображення відповідних фінансово-господарських операцій в обліку.
Перевірка контрагента
Однією з головних передумов успішності будь-якої господарської угоди є надійність і добросовісність контрагента. Переддоговірна перевірка контрагента, а також періодичний моніторинг партнерів, договірні відносини з якими тривають – це не формальність, а критично важливий етап договірної роботи, що дозволяє зменшити правові, фінансові та репутаційні ризики. В умовах збройної агресії Російської Федерації проти України, зростання глобальних конфліктів, активізації санкційної політики та розвитку міжнародної комплаєнс-практики, due diligence контрагента є обов’язковим етапом на початку будь-яких договірних відносин.
Переддоговірна перевірка повинна включати обов’язкову роботу з відкритими офіційними джерелами, зокрема:
- публічні реєстри (ЄДР, санкційний реєстр РНБО, реєстри Мін’юсту, податкові сервіси ДПСУ),
- Єдиний державний реєстр судових рішень, Єдиний реєстр боржників,
- відкриті дані НАЗК,
- міжнародні санкційні списки (ЄС, США, Великої Британії),
- платні аналітичні платформи, що дозволяють виявити пов’язаних осіб, структуру власності, історію судових спорів, фінансову звітність тощо.
Такий підхід дає змогу виявити ознаки фіктивності, ризикованості чи недоброчесності потенційного партнера ще до укладення договору.
Обов’язковим елементом перевірки контрагента є встановлення факту його включення до санкційних списків, а також виявлення належності до високоризикових юрисдикцій або зв’язків із підсанкційними особами.
Відповідно до Закону України «Про санкції», співпраця з підсанкційними особами може призвести до: визнання договорів нікчемними; правової відповідальності, блокування рахунків, арешту активів, заборони на здійснення фінансових операцій, конфіскації майна.
В найближчій перспективі в Україні буде криміналізовано порушення чи обхід санкційних заходів. Відповідний законопроект №12406 прийнято за основу Верховною Радою 3 червня 2025 року. Метою даного законопроекту є встановлення кримінальної відповідальності за порушення або навмисний обхід санкцій. Зокрема, законопроект визначає такий злочин як злочин проти основ національної безпеки; пропонує не застосовувати строки давності; дозволяє застосування заходів до юридичних осіб. Суб’єктом злочину може бути не тільки особа, відповідальна за реалізацію санкцій, а й особа, стосовно якої застосовано санкції та треті особи, які діями чи бездіяльністю порушують санкції або сприяють їхньому порушенню. В зоні потенційних суб’єктів злочину можуть опинитися, крім безпосередньо підсанкційних осіб, їх контрагенти, державні реєстратори, нотаріуси чи особи, на користь яких здійснені розрахунки.
Законодавство України прямо забороняє господарську співпрацю з компаніями, пов’язаними з Російською Федерацією – як із громадянами РФ, так і з юридичними особами, зареєстрованими відповідно до законодавства РФ або інших країн, але такими, у структурі власності яких кінцевим бенефіціарним власником чи учасником з часткою 10% і більше є російська фізична або юридична особа, або безпосередньо держава-агресор.
Істотні обмеження щодо здійснення валютних операцій встановлено також стосовно осіб, пов’язаних із Республікою Білорусь.
Крім того, посилену увагу слід приділяти перевірці компаній із юрисдикцій, які РФ використовує для обходу санкцій, зокрема країн Центральної Азії та Кавказу. Такі компанії часто виконують роль транзитних або проксі-структур, через які санкційні товари або кошти опосередковано потрапляють до країни-агресора.
З метою мінімізації ризиків співпраці з підсанкційними контрагентами доцільно включати до умов договорів санкційні застереження. Їхні умови мають передбачати, щонайменше, право на одностороннє розірвання договору та вимогу про відшкодування збитків у разі, якщо до контрагента застосовані санкції, контрагент набуде ознак підсанкційності або такі ознаки будуть виявлені в процесі співпраці.
У сучасних реаліях бізнес має не лише “знати свого партнера”, а й документально підтвердити, що співпраця не порушує санкційне, антикорупційне чи кримінальне законодавство.
Комплексна переддоговірна перевірка – це не лише юридичний захист, а й інструмент фінансової стабільності та збереження ділової репутації. Навіть неусвідомлена співпраця з підсанкційними чи пов’язаними структурами може призвести до суттєвих втрат: від визнання договорів нікчемними до кримінального переслідування, ліквідації компанії або конфіскації активів.
Правові ризики: контрольні точки юриста
Як правило, юридичне оформлення домовленостей є справою юриста. У цьому відношенні юридична служба підприємства відіграє ключову роль у договірному процесі.
Основна роль правознавця у договірному процесі – забезпечити відповідність договору нормам чинного законодавства, захистити інтереси підприємства та нівелювати можливі негативні наслідки. Йдеться не лише про формальну грамотність тексту, а передусім – про виявлення та нейтралізацію потенційних юридичних ризиків ще на етапі розробки проекту договору.
Один із початкових етапів контролю – перевірка повноважень підписанта контрагента. Укладання договору з особою, яка не має належного представницького статусу, може призвести до визнання договору недійсним. Юрист повинен витребувати й перевірити документи, що підтверджують повноваження: виписки з реєстру, довіреності, накази про призначення, статути.
Обов’язковим елементом контролю є перевірка дозвільної та ліцензійної документації контрагента. Якщо виконання договору потребує спеціальних дозволів (ліцензій, сертифікатів, акредитацій тощо), їхня наявність та чинність повинні бути підтверджені документально. Укладання договору з контрагентом, який не має права на відповідний вид діяльності, несе ризик визнання правочину нікчемним, податкові ризики та можливі фінансові втрати.
Також важливо передбачити чітке та вичерпне регулювання умов співпраці, зокрема: процедуру погодження змін, строки та етапи виконання, порядок комунікації, відповідальних осіб, звітність, підстави та порядок розірвання договору. Чим точніше описано механізм реалізації домовленостей – тим менше простору для маніпуляцій чи неоднозначного тлумачення.
Юрист має перевірити юрисдикцію та порядок вирішення спорів, особливо у договорах із іноземними партнерами. Правильно визначене застосовне право, обрана компетентна юрисдикція чи арбітраж, а також врегулювання претензійного порядку допомагають уникнути тривалих і витратних судових процесів.
Нарешті, ключова функція юридичної служби у договірному процесі – управління ризиками невиконання або неналежного виконання зобов’язань
У договірній роботі одна з найпроблемніших ситуацій, коли хтось із учасників угоди не виконує свої зобов’язання або робить це неналежним чином. Подібні порушення можуть проявлятися у вигляді затримки постачання, несвоєчасного проведення розрахунків, невиплати коштів, постачання товару неналежної якості, недотримання строків виконання робіт чи надання послуг тощо – будь-яких дій або бездіяльності, що суперечать умовам укладеного договору.
На практиці такі ситуації виникають доволі часто. Наприклад, підприємство укладає договір на поставку обладнання до визначеної дати, однак постачальник затримує відвантаження. Це, у свою чергу, може спричинити зупинку виробничого процесу, невиконання зобов’язань перед замовниками та фінансові втрати. В іншій ситуації замовник отримує послугу, але не здійснює оплату, попри наявність чітко зафіксованих умов у договорі.
Причини таких порушень можуть бути різними. Зокрема, це може бути недосконала або нечітко сформульована договірна база, що дозволяє двозначне тлумачення положень, або ж ненадійність контрагентів, які свідомо допускають порушення, розраховуючи на обмежені можливості іншої сторони щодо оперативного реагування.
Наслідки таких порушень можуть бути істотними: фінансові збитки, втрата клієнтів, погіршення ділової репутації. Якщо подібні ситуації носять системний характер, це свідчить про наявність серйозних проблем в організації договірної роботи на підприємстві, що вимагає оперативного аналізу та вжиття відповідних заходів щодо мінімізації ризиків.
Що з цим робити? Найперше – грамотно складати договори. Умови мають бути чіткі, без «розмитих» формулювань, але і без зайвої деталізації. Кожне зобов’язання у договорі має, по-перше, бути реально «виконуваним», а не декларативним, по-друге, повинно бути підкріплене юридичним інструментом відповідальності. Кожне суттєве зобов’язання, передбачене договором, повинно супроводжуватися механізмом забезпечення виконання – неустойкою, штрафом, завдатком, банківською гарантією чи іншим інструментом. Відсутність чітких санкцій за порушення робить договори “порожніми” з юридичної точки зору, оскільки підприємство не має реальних важелів впливу у разі порушення.
У цьому відношенні законодавство, зокрема Цивільний кодекс України, пропонує широкий вибір інструментів залежно від виду зобов’язання та наслідків його невиконання: штрафні санкції, право одностороннього розірвання договору, завдаток або застава, банківські гарантії, відшкодування збитків тощо. Використання таких інструментів дозволяє не лише стимулювати належне виконання, але й компенсувати втрати іншої сторони у разі порушення.
Форс-мажор та воєнний стан
До запровадження карантинних обмежень у зв’язку з COVID-19 і впровадження воєнного стану в Україні, розділ «Форс-мажор» у договорах здебільшого сприймався як формальність, до якої рідко ставилися з належною увагою. Проте події останніх років радикально змінили підхід до цієї частини договору. Сьогодні форс-мажорне застереження повинно бути обов’язковим атрибутом кожного договору, з чітко сформульованими положеннями, що враховують реальні ризики.
В умовах воєнного стану ризик виникнення обставин непереборної сили значно зростає. Судова практика переповнена прецедентами, у яких вирішується питання про наявність чи відсутність підстав для визнання форс-мажорними таких обставин як окупація територій із розміщеними активами, руйнування майна та виробничих потужностей внаслідок бойових дій, блокування розрахунків через санкції, логістичні перебої тощо.
Відтак, формулювання форс-мажорного розділу потребує не шаблонного, а індивідуалізованого підходу. Залежно від предмету договору, договірної позиції та інтересів вашої сторони, формулювання та деталізація умов має бути ретельна продумана, враховуючи можливі сценарії розвитку подій. В обов’язковому порядку передбачте конкретний перелік обставин, які можуть бути визнані форс-мажорними, порядок та форму повідомлення контрагента про форс-мажор, процедуру підтвердження форс-мажору.
Нечіткі умови формулювання форс-мажорного застереження у договорах або взагалі відсутність належного врегулювання форс-мажору нерідко використовуються недобросовісними контрагентами для ухилення від виконання зобов’язань. Розділ про форс-мажор повинен бути сформульований конкретно, збалансовано і з урахуванням усіх ключових аспектів. Такий підхід дозволяє істотно зменшити ризик маніпуляцій з боку контрагента та підвищує шанси на успішний захист інтересів у разі спірних ситуацій.
Належно організована договірна робота – не формальність, а ефективний інструмент для забезпечення фінансової стабільності та безпеки бізнесу. Чим ретельніше підприємство передбачає потенційні ризики й вживає заходів для їх мінімізації – тим ефективніше воно функціонує у складному економічному середовищі.
У нинішній нестабільній внутрішньополітичній та економічній ситуації в Україні надзвичайно складно будувати бізнес на довгострокову перспективу, ґрунтуючи співпрацю виключно на довірі та добросовісності. Договірні зобов’язання можуть бути порушені в будь-який момент з огляду на різноманітні чинники, а їхні наслідки – мати серйозні, часом руйнівні наслідки. У таких умовах звернення до суду за захистом порушених прав – далеко не завжди ефективний вихід, зважаючи на тривалість судового розгляду, необхідність фінансових витрат і ризик невиконання навіть рішення, що набрало законної сили.
Як показує практика, краще запобігти проблемі, ніж боротися з її наслідками. Тому істотне значення має налагодження ефективної переддоговірної й договірної роботи на підприємстві.
Ретельно підходьте до вибору контрагентів, проводьте всебічну перевірку майбутніх партнерів усіма доступними інструментами – як до підписання договору, так і в процесі його виконання.
Залучайте до договірного процесу профільні підрозділи, забезпечте їх ефективну взаємодію, чітко розмежовуйте повноваження й відповідальність між працівниками.
Розробіть і впровадьте типові шаблони договорів для основних напрямів діяльності, із умовами, що максимально захищають інтереси компанії та знижують ризики.
Якщо це можливо, утримуйтеся від проведення розрахунків чи виконання договірних зобов’язань без належних гарантій з боку контрагента. використовуйте механізми забезпечення виконання зобов’язань.
І, що не менш важливо, підтримуйте бездоганну ділову репутацію – адже чесне ім’я на ринку формує довіру та сприяє залученню до співпраці надійних партнерів.
Опубліковано в “Юрист & Закон”.
