В Україні посилюється практика доступу податкових органів до інформації про рух коштів по рахунках фізичних осіб. Формально діє принцип банківської таємниці, але фактично держава дедалі частіше обходить ці обмеження, спираючись на наглядові функції Національного банку та судову практику. Це створює нові ризики для громадян, які активно користуються P2P-платежами або отримують великі суми на особисті рахунки.

Банківська таємниця за законом

Стаття 60 Закону «Про банки і банківську діяльність» встановлює, що банківською таємницею є будь-які відомості про фінансовий стан і операції клієнта, отримані банком під час обслуговування.

Стаття 62 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначає порядок розкриття банківської таємниці: на запит клієнта або з його письмового дозволу або за рішенням суду.

Підпунктом 20.1.5. пункту 20.1. статті 20 та пунктом 73.4. статті 73 ПКУ теж встановлено, що інформація про рух коштів на рахунках платника податків розкривається виключно за рішенням суду. Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду.

Тобто повний доступ до руху коштів (виписки, перекази, призначення платежів) формально можливий лише за рішенням суду

Як податкова обходить банківську таємницю

На практиці податкові органи дедалі частіше використовують інформацію від Національного банку України.

Відповідно до ч. 5 ст. 62-2 Закону «Про банки і банківську діяльність», НБУ має право розкривати органам державної влади інформацію, що становить банківську таємницю та зібрану під час виконання ним його функцій, якщо така інформація може свідчити про правопорушення та/або використовуватися для запобігання, виявлення чи розслідування правопорушень, притягнення винних осіб до відповідальності за їх вчинення.

Ключове слово тут «може свідчити». Це оціночне судження, яке фактично дає НБУ дуже широкі підстави передавати ДПС узагальнені дані про операції громадян. Наприклад, щодо масових P2P-переказів (з картки на картку) у великих сумах.

Таким чином, замість судового рішення податкова отримує лист НБУ з інформацією про обсяги переказів на рахунки фізичних осіб і використовує це як підставу для перевірки.

Судові рішення: практика не на користь платників

Аналіз останніх справ свідчить: суди першої інстанції стають на бік податкової.

• Справа №380/25681/24 (Львівський окружний адмінсуд, 03.07.2025).

У контролюючого органу була наявна податкова інформація про отриманий особою дохід, отриманий через P2P-платежі, яку надав Національний банк України і податкова нарахувала на нього ПДФО та військовий збір. Платник стверджував, що це повернення позики, надаючи до суду договір. Суд зазначив, що договір позики передбачає надання грошових коштів однією стороною іншій в одному або кількох фіксованих платежах. Натомість, на банківські рахунки особи надходили грошові кошти частинами, від різних осіб, у різний час, що повністю суперечить звичайній моделі виконання зобов`язань за цивільним договором позики. Суд визнав інформацію від НБУ достатньою та підтвердив законність податкових повідомлень-рішень.

• Справа №140/3811/25 (Волинський окружний адмінсуд, 17.07.2025).

За даними НБУ податкова встановила отримання особою у 2023 році доходу через P2P-платежі на суму понад 1,8 млн. грн. Суд відхилив доводи позивача про те, що податковий орган не мав правових підстав використовувати отриману від НБУ інформацію, яка становить банківську таємницю, посилаючись на положення ч. 5 ст. 62-2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погодився з висновками контролюючого органу щодо донарахування ПДФО та військового збору.

• Справа №420/38058/24 (Одеський окружний адмінсуд, 25.08.2025).

За даними НБУ податкова встановила надходження з 01.01.2023 по 31.12.2023 понад 800 тис. грн. Фізична особа не подала декларацію. Суд визнав інформацію від НБУ належною та підтвердив донарахування ПДФО та військового збору.

Схема виглядає так:

• Інформація надходить від НБУ до ДПСУ.
• Податкова надсилає запит платнику (ст. 73 ПКУ).
• Призначається документальна перевірка.
• Складається акт і виносяться податкові повідомлення-рішення (ППР).
• У суді податкова доводить факт надходження коштів саме через дані НБУ.
• Якщо платник не може надати документів, які виключають статус доходу, суд визнає кошти доходом і залишає ППР у силі.

Таким чином, суди (поки що це перша інстанція) визнають:

• дані НБУ достатнім доказом факту надходження коштів;
• відсутність декларації та первинних документів підтверджує порушення;
• ППР податкової є законними. 

Ризики для фізичних осіб

Для громадян це означає:

– Надходження на банківський рахунок можуть бути визнані доходом (розділ IV ПКУ).

– Якщо декларація не подана і документи на спростування доходу не зібрані, податкова нарахує 18% ПДФО, 5% військового збору та штрафи.

Що робити громадянам, щоб уникнути проблем

• Використовуйте правильні рахунки. Не проводьте підприємницькі або регулярні фінансові операції через особисті картки. Для цього існують ФОП-рахунки.
• Подавайте декларації або очікуйте на податкову. Якщо на особисті рахунки надходять значні суми, їх краще задекларувати та сплатити податки. Для прикладу: у справі №420/38058/24 річний дохід у 800 тис. грн. (понад 66 тис. грн. на місяць) став підставою для податкової перевірки. Податкова отримує дані про надходження коштів від НБУ і якщо документів на спростування доходу немає, то рішення суду може бути не на користь платника.
• Реєструйте ФОП при систематичних надходженнях. Якщо ви регулярно отримуєте кошти, що може свідчити про підприємницьку діяльність (наприклад, від продажу товарів чи наданих послуг/робіт), безпечніше зареєструвати ФОП із відповідною групою та КВЕД. Сплата єдиного податку, військового збору та ЄСВ – це значно менше, ніж 18% ПДФО + 5% військового збору + штрафи.

Курс держави на посилення контролю

Варто враховувати й Бюджетну декларацію, схвалену постановою КМУ від 27.06.2025 №774, яка передбачає, що протягом 2026-2028 років впроваджуватимуться заходи щодо реформування податкової політики та податкового адміністрування, передбачені Національною стратегією доходів до 2030 року, зокрема: розширення підстав для позасудового доступу податкових органів до інформації про обсяги коштів, що надходять на банківські рахунки платників податків.

Фактично уряд закладає курс на легалізацію нинішньої практики, коли податкова отримує дані від НБУ без індивідуальних рішень суду. Це означає, що найближчими роками «виключність судового доступу» до банківської таємниці для фізичних осіб може бути значно обмежена законодавчо.

Висновок

Таким чином, банківська таємниця для фізичних осіб уже зараз істотно звужена практикою доступу податкової через НБУ, а з урахуванням положень Бюджетної декларації на 2026 – 2028 роки цей механізм, найімовірніше, буде закріплений на рівні закону.

Це означає, що Україна рухається у напрямку, де будь-які надходження на банківські рахунки автоматично ставатимуть предметом податкового контролю, а довести їх неоподатковуваний характер доведеться платнику. Вихід лише один – діяти на випередження: використовувати правильні рахунки, документувати операції, подавати декларації або зареєструвати ФОП.